Вікіпедія

Склименці: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
PerfectionisT (обговорення | внесок)
102 редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 42:
Село виникло у [[1647]]-[[1650]] роках. Саме в цей час зі Стеблева (який знаходився поруч) люди тікали від татар, й селилися в порослих ярах на території нинішнього села. Спочатку село називалося '''Клепане''' (в селі займалися клепанням обручів для діжок). А вже пізніше, за легендою, теперішня назва поселення виникла так: хутір і земля належали корсунському князю, але господарства там не було. У 1780 р. князь подарував цю землю своєму лакею Богуцькому. При оформленні документів у нотаріуса виникла потреба дати назву населеному пункту. Із жителів села князь знав лише Клима, по його імені й назвав хутір — '''Клименці'''. Пізніше до назви додалась літера «'''С'''» на початку.
 
За архівними даними, у 1795  р. маєток у Склименцях  належав поміщику Воронецькому і входив до Стеблівського ключа, а потім село належало поміщиці княгині Яблоновській. У селі проживало 70 чоловіків і 61 жінка. У 1804 р маєток у княгині викупив поміщик Рогузький. На 1810  р. село належало поміщику Маєвському, у 1824  р. – — знову поміщику Рогузькому. У 1844-1850 1844—1850 рр. власником села був Густав Невлінський. На 1864  р. у селі було 336 мешканців, 859 десятин землі, із них 237 – — у користуванні селян. Село належало Сигізмунду Логвиновичу Невлінському.
<blockquote> «Склименцы в одной версте на юг от Хировки. Жителей обоего пола 336; земли 859 десятин, из коей 237 десятин в пользовании крестьян. Принадлежит Сигизмунду Лонгиновичу Невлинскому.» &nbsp;— Лаврентій Похилевич</blockquote>За купчою кріпостю С.&nbsp;Л. &nbsp;Невлінський маєток у Склименцях продав своїй дружині і за даними на 1872 &nbsp;р. вона залишалась власницею маєтку. На 1916 &nbsp;р. у селі працювала школа грамоти. Власником маєтку був поміщик Фліге. У селі проживало селян 385 чоловіків і 354 жінки, які залишались парафіянами Різдво-Богородичної церкви с. Хирівки.
 
== Школа ==
Рядок 56:
 
== Голодомор ==
У часи [[Голодомор]]у 1932–19331932—1933&nbsp;рр. померло 106 жителів села.
 
== Друга світова війна ==
У роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] 142 жителі села воювали проти німецьких окупантів. В Склименцях є брацька могила присвячена загиблим у Другій світовій війні.
 
Село було визволене від нацистських окупантів 17 лютого 1944 &nbsp;р. в ході [[Корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківської операці]]<nowiki/>ї 24 січня –&nbsp;— 17 лютого 1944 &nbsp;р.
 
== Церква ==
За відомими даними, церкви в селі ніколи не було. У XIX &nbsp;ст. парафіяни села були приписані до Хирівської (Зарічанської) Різдво-Богородицької церкви.
 
== Свята ==
Рядок 72:
Стара частина села розміщена в яру, а нова (новоселиця) на більш рівнішій території. Склименці з усіх сторін оточені полями та межують територіально із селами [[Шендерівка (Корсунь-Шевченківський район)|Шендерівка]], [[Скрипчинці (Корсунь-Шевченківський район)|Скрипченці]], [[Сидорівка (Корсунь-Шевченківський район)|Сидорівка]] та [[Заріччя (Корсунь-Шевченківський район)|Заріччя]].
 
В селі за радянської влади було 8 доглянутих ставків, більшість з яких на сьогодні пересохли або перейшли у приватну власність. Зокрема, наповнені водою цілий рік тільки 3 з них. Існують і приватні невеликі ставочки (в кількості 3).
 
== Вулиці ==
[[Файл:Склименці.jpg|ліворуч|міні|'''Знак при в'їзді до села''']]
# Незалежності (до декомунізації &nbsp;— Першотравнева) &nbsp;— головна;
# Карпенківська &nbsp;— південно-східна, висока;
# Польова &nbsp;— західна;
# Берегова &nbsp;— східна;
# Ковалівська &nbsp;— північно-західна;
# Марченківська &nbsp;— південно-східна.
 
== Відомі люди ==
Рядок 88:
 
== Джерела ==
[[Похилевич Лаврентій Іванович|Лаврентій Ивановичъ Похилевичъ]] «<nowiki/>[[Сказання про населені місцевості Київської губернії|Сказанія о населенныхъ мѣстностях Кіевской губерніи]]<nowiki/>» &nbsp;— Кіевъ, 1864. &nbsp;— С. 608.
 
== Посилання ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Склименці