Ломновський Петро Миколайович: відмінності між версіями

З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Петра Ломновського призначають виконуючим обовязки начальника штабу [[8-ма армія (Російська імперія)|8-ї армії]] генерала [[Брусилов Олексій Олексійович|Олексія Брусилова]], у якого він був найближчим помічником під час проведення військових операцій в [[Галичина|Галичині]]. У вересні 1914 року нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ст.). 17 липня 1915 року Петро Ломновський став командувати 15-ю піхотною дивізією, а 7 квітня 1917 року 8-м армійським корпусом. З ним Ломновский брав участь у наступі на Марешт. У складі [[4-та армія (Російська імперія)|4-ї армії]] діяв разом з 2-ю румунською армією. А 24 липня цього ж року разом з 8-м армійським корпусом під час наступу завдав серйозної поразки німцям і наступного дня воно продовжилося, але було згорнуто [[Керенський Олександр Федорович|Олександром Керенським]]. У липні 1917 року успішно діяв у боях на Ойтузе. 12 липня 1917 року став командувати [[10-та армія (Російська імперія)|10-ю армією]] (Західний фронт), але через те, що це призначення відбулося всього за декілька днів до наступу, в якому 10-й армії відводилася головна роль, Петро Ломновський не встиг її ретельно підготувати. 2-й Кавказький армійський корпус відмовився йти в наступ. До складу армії увійшли наступні армійські корпуси: 3-й, 20-й, 38-й, 1-й Сибірський, в резерв фронту стягнуті 10-й і 50-й. 22 липня Ломновский розгорнув наступ армії, який виявився невдалим, втрати склали 6000-7000 убитих, евакуювалися в тил 30 000. 9 вересня 1917 року Петро Ломновський був відсторонений від командування 10-ю армією, переведений в резерв чинів при штабі Київського військового округу.

 

 

У 1919 році емігрував до [[Софія|Софії]] (Болгарія), потім переїхав до [[Ніцца|Ніцци]] (Франція), де помер 2 березня 1956 року. Похований на [[Російський цвинтар Кокад|кладовищі Кокад]].