Автопортрет (Берніні): відмінності між версіями

|назва = [[Лоренцо Берніні]], «Автопортрет»<br />, 1625 р., Оксфорд, Ашмолеан музей

|автор = [[Берніні]]

|матеріал =

|техніка =

'''Автопортрет Берніні ''' ( {{lang-en|Self-Portrait}}) -&nbsp;— один з автопортретів Лоренцо Берніні, що зберігається в Оксфорді.

Слава попередніх пап-[[меценат]]ів 16 століття була добре відома в [[Рим]]і. Могутні меценатські традиції були могутньо ж підтримані і родинами Боргезе, і Альдобрандіні, і Барберіні в 17 столітті. Папи вимагали, аби Лоренцо робив не тільки [[Скульптура|скульптурскульптури]]и, а й малював картини і займався [[Архітектура|архітектурою]], як колись [[Мікеланджело]]. Бажання папи було законом -&nbsp;— і примушений Лоренцо брався за [[живопис]], до якого не дуже лежала його душа, і за архітектуру, де він так і залишився віртуозним [[дилетант]]ом, [[аматор]]ом, на відміну від багато обдарованого і могутнього фахівця архітектора [[Франческо Борроміні]] ( 1599-16671599—1667).

Але амбітний митець добре усвідомив, що без опанування малюнку він не зможе досягти значних успівів в мистецтві. Берніні старанно малював все життя. І тоді, коли починав працювати над дизайном [[сад]]ів на початку художньої кар'єри, і коли працював над балдахіном для [[собор]]у Св. Петра, і при замовах від різих пап і французького короля. Малюнки були різні за призначенням -&nbsp;— штудії-пошуки композиції майбутнього аркуша з медаллю Якобаччі на честь папи римського Олександра VII ( Москва ), [[карикатура|карикатури]], які він іноді малював і показував лише близькому оточенню, [[ескіз]]и майбутніх [[фонтан]]ів для Риму чи завершені, майстерні замальовки, пророблені на кожному квадратному [[сантиметр]]і. До останніх і належить [[автопортрет]] 1625 &nbsp;р., який зберігає [[музей]] в Оксфорді.

* Carolin Behrmann: ''Die Rückkehr des lebenden Toten. Berninis Grabmal für Urban VIII. Barberini''. In: Horst Bredekamp und Volker Reinhardt (Hrsg.): ''Totenkult und Wille zur Macht. Die unruhigen Ruhestätten der Päpste in St. Peter''. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2004, S. 179–196179—196.

* Аркин Д. Е. «Образы архитектуры и образы скульптуры», М, «Искусство», 1990