Кава: відмінності між версіями

В [[Київ|Києві]] з кавою познайомилися не пізніше жовтня [[1678]] року, коли до міста для будівництва фортечних укріплень прибули шотландські військові на чолі з [[Патрік Гордон|Патріком Гордоном]], відомим своєю пристрастю до цього напою. Каву подавали на вечірках-асамблеях, які влаштовував Гордон. Щоправда, гіркий смак кави не сприяв її популярності серед киян. А стараннями митрополита [[Гедеон (Святополк-Четвертинський)|Гедеона Святополка]] Гордона невдовзінаприкінці [[1683]] року перевели з Києва<ref>Цалик С. Кофейные тайны Киева. Журнал «Чистая прибыль», декабрь 2008</ref><ref>{{Cite web|url=https://bigkiev.com.ua/kogda-kiev-otkazyval-sebe-v-kofe/|title=Цалик С. Когда Киев отказывал себе в кофе|website=Большой Киев. 2016-11-25}}</ref>. За [[Карловицький конгрес|Карловицьким миром]] [[1699]] року Османська імперія відмовилася від Поділля, і в Каменці на той час кав'ярнь же не залишилося.

З часомВодночас, каву все охочіше вживала козацька старшина. Вважають, що любителем цього напою був [[Іван Мазепа]]. У [[Батурин]]і зберігається металева філіжанка, що, як вважають, належала цьому гетьману. Каву згадують у своїх щоденниках і [[Пилип Орлик]] (він називає напій «каффа»), і генеральний підскарбій [[Маркевич Андрій Маркович|Андрій Маркович]] (він віддає перевагу назві «кагве»). Останній залишив такий опис старшинського бенкету: «На столі в час бенкету не знати, чого було більше&nbsp;— свого чи чужостороннього. Домашнє господарство доставляло м'ясо, ковбаси, гусей, качок і всяку дробину, сир, сметану, рибу, дичину, сушені яблука, дулі та сливки, повидло, горіхи приливані й смажені, варення всяке й напої. Все те приготовляли вдома. Але не менше смаковинок привозили купці з різних сторін: цукор у головах, цукор льодовий, помаранчову шкірку, цитрини, мигдаль, родзинки, імбир, гвоздику, чай, каву, кав'яр, лососі, осетрину, сьомгу й усяку іншу рибу, вина, чужосторонні горілки та наливки».<ref>[http://litopys.org.ua/krypcult/krcult10.htm]</ref>