Пікти: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 33:
Особливістю піктійського державного устрою була передача трону не за чоловічою, а за жіночою лінією. Внаслідок цього, в різні періоди часу королями піктів були представники королівських династій ґельської [[Дал Ріада|Дал Ріади]], бритської [[Стратклайд]]у, англської [[Нортумбрія|Нортумбрії]] крові, нащадки піктійських принцес. Згідно ірландських історичних переказів, чимало королів Ірландії мали або піктське походження, або були споріднені з піктськими королями чи то вождями. 843 року королем піктів став король королівства скоттів - Дал-Ріади [[Кеннет I]]. Йому вдалося об'єднати держави піктів і скоттів у [[Королівство Шотландія|Королівство Шотландію]]. Поступово [[ґельська мова]] скотів витіснила піктську мову (про генетичну приналежність якої тривають суперечки), а незабаром внаслідок знищення та асиміляції пікти припинили своє існування як окремий народ. Деякі середньовічні джерела повідомляють про повне винищення піктів кельтськими племенами скоттів (ірландського походження) у 839 році. Так чи інакше, вважається, що королівство піктів і пікти як окремий народ зникли з історичної арени 850 року.
 
До прийняття християнства пікти сповідували язичницьку релігію, про яку нічого достовірно не відомо (на відміну від язичницьких релігій інших народів британських островів). Як зазначають дослідники, пікти були особливим народом щодо релігії, їх вірування настільки відрізнялись від вірувань сусідніх народів, що їх неможливо було пристосувати до звичаїв християнського культу. Адомнан в творі "Житіє Колумби" згадує по касту волхвів (жреців) у піктів, про піктських богів, які судячи по всьому були переважно повязаніпов'язані з долею людини, а не з силами природи. Всі сліди піктського язичництва зникли після прийняття християнства. Зразки піктського мистецтва наповнені абсолютно незрозумілими сюжетами і образами не дають можливості прояснити їх міфологію та релігійні звичаї.
 
Античні автори згадують про звичаї поліандрії, полігамії та екзогамних шлюбів у піктів. Але у ранніх християнських авторів таких як [[Беда]] або [[святий Адомнан|Адомнан]] (Адамнан) ми не знаходимо згадок про такі шлюбні звичаї піктів, до яких церква, звісно, ставилась би нетерпимо. Але так чи інакше у піктів були сильно виражені пережитки матріархату у звичаях, і жінки самі обирали собі чоловіків - інколи декількох.