Друге Монгольське вторгнення в Польщу: відмінності між версіями

'''Друге монгольське вторгнення в Польщу''' - — Воєнний рейд Золотої Орди та її союзників на польські землі, проведений [[Бурундай|Бурундаєм]] в 1259-1260 1259—1260 рр.

Початок вторгнення датується 1259 роком. Причиною стали успшні контрміри [[Данило Галицький|Данила Галицького]] під час [[Куремсина Рать|навали орд монгольского полководця-чингізида Куремси]], у ході якого перший очистив від впливу Золотої Орди та приєднав до Галицько-Волинсько князівства всі її володіння до самого Києва.

У 1259  р. Куремсу замінив темник Бурундай, що привів з собою величезні сили, котрі під його керівництвом тривалий час боролися з [[Чагатайський улус|Чагатайським улусом]]. По його вимозі було знесено укріплення більшості великих міст Галицько-Волинського князівства і проведено спільний рейд монгольсько-руської армії на [[Велике князівство Литовське]].

Розуміючи, що дії Данила Галицького поклали фундумент для створення анти-монгольської коаліції в Європі, Бурундай вирішив послабити його союзників - — угорського короля [[Бела IV|Белу ІV]] та краковського герцога [[Болеслав V Сором'язливий|Болеслава V Сором'язливого]], і заодно - — позбавити Галицько-Волинського правителя авторитету в їх очах. Для цього разом з монголами у рейді брали участь [[Дружина|галицько-волинська дружина]] та [[Вої|вої]], [[Половці|половці]], і, вірогідно - — [[Литовці|литовці]] та [[Ятвяги|ятвяги]].

В результаті більш ніж 30 000 військо спустошило в [[Малопольща|Малопольщу]].

На початку грудня 1259  р. Бурундай наказав русинським допоміжним силам захопити Сандомир, в цей же час армія Орди просувалася на Захід, разграбувавши абатства [[Копшивниця|Копшивниці]] і [[Вонхоцк|Вонхоцка]]а. В Північному напрямку їх рух скінчився на [[Радомщина|Радомщині]], в Західному - — на [[Сулейовщина|Сулейовщині]]. В середині січня дві колони ординських військ зустрілися поблизу [[Кельць|Кельцю]] і [[Хенцина|Хенцини]].

Тим часом, облога Сандомиру триває. Захисники міста відчайдушно пручалися всім спробам його взяти. Після декількох тижнів облоги, монгольські лідери почали переговори з поляками, котрими командував дехто на прізвисько Петро з Крепу (Крепський). Галицько-волинські полководці, котрі брали участь в облозі, порадили йому прийняти умови монголів і разом з рештою населення безпечно залишити Сандомир. В силу голоду та епідемій, поляки вийшли з міста 2 лютого 1260  р.; Монголи порушили свою обіцянку, вирізавши всіх жителів. Саме місто було розграбовано і спалено дотла. 15 лютого коаліція покинула його.

В період між 10 та 12 січня інша частина ординських військ об'єдналася та розграбувала густонаселений південь Малопольщі. Це супроводжувалося масовими вбивствами та руйнуваннями.

У другій половині лютого, монголи досягли Кракова та швидко захопили більшу частину міста, проте не змогли взяти добре укріплену та зихщену Вавельську фортецю. Щоб запобігти посиленню сілезьких [[П'ясти|п'ястів]], Бурундай повів частину монгольських військ до Битоми. Герцог Болеслав V зі своєю дружиною втік до [[Сєрадз|Сєрадзу]]у.

В кінці березня 1260  р., монголи зі Сходу обійшли передгір'я [[Карпати|Карпат]] та залишили Малопольщу.

1. Stanisław Krakowski, Polska w walce z najazdami tatarskimi w XIII wieku, MON, 1956, pp. 181-201181—201