Війну почала [[Османська імперія]]. Після перемоги над шляхетським військом Речі Посполитої у [[Цецорська битва 1620|Цецорській битві]] [[1620]] р. вона почала готуватися до завоювання [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Навесні [[1621]] року султан [[Осман ІІ|Карл 1]] зібрав велике військо і рушив до [[Молдавське князівство|Молдови]]. Його бойові сили становили близько 100000 чол. До османського війська приєдналася 60-тисячна [[кримська орда]]. Ослаблена поразкою під [[Цецорська битва 1620|Цецорою]] Річ Посполита перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із [[Московська держава|Московською державою]], [[Швеція|Швецією]] та іншими країнами. Вона могла зібрати лише 30-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, шляхетський уряд Речі Посполитої звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти [[Османська імперія|Османської імперії]], обіцяючи їм розширити права та привілеї. Сейм Речі Посполитої ухвалив козацький реєстр у 20000 чол. з платнею 100000 [[злотий|злотих]] на рік.
== Причини війни ==
Рядок 14:
Влітку [[1620]] р. Іскандер-паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. Уряд Речі Посполитої ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських [[Запорозька Січ|козаків]]. Але [[Польний гетьман коронний|польний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх під своїм командуванням і все повторював — «''не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти''». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в [[Московія|Московщині]], у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1000 [[Реєстрові козаки|реєстровців]], у тому числі й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]], де перебував його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9000 жовнірів.
[[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.чс.) 1620 р. військо Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Дністра]] i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i [[2 вересня]] зайняло позиції поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березі [[Прут]]а за 18 верст від [[Ясси|Ясс]]. 8-11 вересня відбулись [[Цецорська битва 1620|вирішальні бої під Цецорою]], в ході яких королівське військо зазнало поразки. Багато жовнірів і козаків загинуло (серед них Михайло Хмельницький), чимало потрапило в полон, у тому числі й [[Богдан Хмельницький]]. Відступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]] поляків османи і татари остаточно розгромили [[26 вересня]] біля с. Савки. С. Жолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецпольський]], магнати [[Миколай Потоцький]]-«ведмежа лаба», [[Ян Тишкевич]] та інші були взяті у полон. Головну причину поразки урядовці Речі Посполитої вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.
[[Річ Посполита]] втратила військо і сталаопинилась безсильноюбезборонною перед грізним противником. Татарські орди розтеклися по [[Поділля|Поділлю]] i [[Галичина|Галичині]], дійшли до [[Львів|Львова]] i [[Перемишль|Перемишля]], грабували населення, руйнували міста і села. На захист України виступила [[Запорозька Січ]]. Частина запорожців рушила на Поділля, дійшла до кордонів Молдавії, завдала низку поразок невеликим татарським загоном і захопила [[Білгород-Дністровський|Білгород]]. А 15 тис. козаків вирушили у похід на [[Крим]]ське узбережжя й зруйнували 15 татарських містечок, у тому числі [[Баксей]], [[Бодзек]], [[Зухарей]], [[Земза]]. Своїми діями запорожці витискали татар з українських земель і попереджали можливий наступ.
