Товариство пересувних художніх виставок: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок) м вилучена Категорія:Мистецтво Росії; додана Категорія:Образотворче мистецтво Росії за допомогою HotCat |
доповнення |
||
Рядок 1:
{{Вікіфікувати|дата=Травень 2010}}
'''Товариство пересувних художніх виставок''' ({{lang-ru|Товарищество передвижных художественных выставок}}), скорочено '''передвижники'''
В естетичному плані члени Товариства цілеспрямовано протиставляли себе і свої творчі пошуки, а також спосіб популяризації творчості представникам офіційного [[академізм]]у. Певний вплив на передвижницький рух мали подібні художні течії у [[Західна Європа|Західній Європі]], [[романтизм]] та ідеї [[Народництво|народництва]]. Свою діяльність передвижники будували на засадах кооперації.
Рядок 18:
== Історія виникнення ==
Товариство утворилося в 1870 в Петербурзі за ініціативою І. Н. Крамського, Р. Р. Мясоєдова, М. М. Ге і В. Г. Перова в процесі боротьби передових художніх сил країни за демократичні ідеали і на противагу офіційному центру мистецтва — петербурзькій Академії мистецтв (див. Академії художні). Товариство розвивало найкращі традиції Артілі художників, керівник якої І. Н. Крамськой став ідейним вождем нового об'єднання. П. знаходилися під впливом суспільних і естетичних поглядів В. Г. Белінського і Н. Р. Чернишевського. Звільнившись від регламентації і опіки Академії мистецтв у створенні, демонстрації та реалізації своїх творів, вони організували внутрішнє життя Товариства на кооперативних засадах, розгорнули освітню діяльність.
З 1871 Товариство влаштувало 48 пересувних виставок у Петербурзі та Москві, після чого вони демонструвалися у Києві, Харкові, Казані, Орлові, Ризі, Одесі та ін. містах. Рішуче порвавши з канонами та ідеалістичною естетикою [[академізм]]у, мистецтво П. мало своєю основою творчий метод критичного реалізму. П. звернулися до правдивого з демократичних позицій зображення життя та історії народу, рідної країни, її природи. Прагнучи служити своєю творчістю інтересам трудового народу, вони прославляли його велич, силу, мудрість і красу, а часто піднімалися до нещадного викриття тих, що його пригноблюють і ворогів, нестерпно важких умов його життя. У гуманістичному мистецтві П. знайшли рішуче засудження російських самодержавних порядків, з гарячим співчуттям було показано визвольний рух російського народу. Характерні для П. картини відрізнялися великою силою психологізму і соціального узагальнення, високою майстерністю типізації, умінням через окремі образи та сюжети представляти цілі класи і стани. Провідними жанрами в мистецтві П. були побутовий жанр і [[портрет]], що дозволяли якнайповніше показувати життя народу, створювати образи передових людей прямо затверджувати демократичні ідеали. Значний розвиток отримали також історичний жанр та [[пейзаж]] ; у картинах на євангельські сюжети втілювалися актуальні етично-філософські проблеми.
== Період 1870—1890-х ==
Творчість П. в період свого розквіту в 1870—1890-х рр. розвивалася убік усе ширшого охоплення життя, все більшої природності та свободи зображення. На зміну дещо скутій та сухуватій манері письма темними фарбами приходять вільна широка манера, передача навколишнього середовища за допомогою світлої палітри, рефлексів, кольорових тіней; різноманітнішою та вільнішою стає композиція картини, що відображала прагнення художників до якнайбільшої природності зображення, до відтворення живого зв'язку людини з довкіллям, природою. У творчості П. критичний реалізм досяг у російському образотворчому мистецтві своєї
== Головні представники ==
Товариство об'єднувало майже всі найталановитіші художні сили країни. У його склад в різні часи входили (окрім ініціаторів) [[Рєпін Ілля Юхимович|І. Ю. Рєпін]], В. І. Суріков, В. Є. Маковський, І. М. Прянішников, О. К. Саврасов, І. І. Шишкин, Ст М. Максимов, К. А. Савіцкий, А. М. і В. М. Васнецови, А. І. Куїнджі, В. Д. Поленов, Н. А. Ярошенко, І. І. Левітан, [[Серов Валентин]] і ін. Учасниками виставок Товариства були М. М. Антокольський, В. В. Верещагин, А. П. Рябушкин і ін. Велику роль в розвитку мистецтва П. грав критик-демократ В. В. Стасов; [[Третьяков Павло]], комплектуючи свою галерею творами П., надавав їм важливу матеріальну й моральну підтримку. Авторитет і суспільний вплив Товариства неухильно зростали. Самодержавство вимушене було відмовитися від первинної тактики утисків і цькування П. Оно робило спроби підпорядкувати собі їхню діяльність, щоб підняти значення АХ (Академія мистецтв), яка переживала глибоку кризу.
== Передвижники і Академія мистецтв у 1890-х рр
У 1890-х рр. до складу АМ (Академія мистецтв) увійшли видні члени Товариства ([[Рєпін]], [[Маковський]], [[Шишкін]] та ін.). До П. належали художники з України, Латвії, Вірменії і ін. країн, що зробили великий внесок на розвиток своїх національних художніх шкіл по шляху реалізму, народності і демократичних ідеалів. Величезне значення для розвитку російського. реалістичного мистецтва мала педагогічна діяльність П. (В. Р. Перов, І. Е. Рєпін, В. Е. Маковський, І. Н. Крамськой, А. До. Саврасов, А. І. Куїнджі, До. А. Савіцький, В. Д. Поленов і ін.). На рубежі 19—20 вв.(століття) мистецтво ряду П. стало втрачати глибину віддзеркалення життя, викривальний пафос. Товариство втрачав минулий суспільний вплив, але основне ядро П. до кінця зберегло вірність реалізму і демократичним ідеалам. У 1890—1900-х рр. в творчості передової групи П. з'являлися соціалістичні ідеї, що відображали розвиток робочого руху, народжувалися елементи соціалістичного мистецтва (Н. А. Касаткин, Л. Ст Попов, С. В. Іванов і ін.). Багато П. увійшли до радянської художньої культури, з'явилися носіями великих реалістичних традицій 19 ст і допомогли формуванню мистецтва соціалістичного реалізму. Товариство П. розпалося в 1923. Його члени влилися переважно в АМРР, продовжуючи в нових історичних умовах служити своїм мистецтвом народові.
== Література ==
* [http://ofam.od.ua/pdf/catalog/19tphv.pdf Н. П.
== Джерела і посилання ==
| |||