Козоріс Михайло Кирович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 42:
У ранній період творчості зазнав впливу модернізму.
Автор збірок оповідань «Тарас-дитина» (1914),[http://elib.nplu.org/object.html?id=7522 «Дві сили»] (1927), «Віче», [http://elib.nplu.org/object.html?id=7845 «То був злодій»] (1928), «За порадою» (1929) «По кам'яній стежці», повістей «Село встає» (1929), [http://elib.nplu.org/object.html?id=7846 «Чорногора говорить»] (1931),[http://elib.nplu.org/object.html?id=7520 «Голуба кров»] (1932). Його перу належить науково-публіцистична розвідка «Польський терор на Західній Україні», а також низка п'єс для дітей. Написав спогади про [[Іван Франко|Івана Франка]], [[Марко Черемшина|Марка Черемшину]], [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], з яким познайомився на початку XX століття.
Найбільше письменницький талант Михайла Козоріса виявився у прозі, зокрема в новелах. Він писав також літературознавчі праці, наприклад, «Панський терор на Західній Україні». Перебуваючи на Радянській Україні, письменник у 20-х— на початку 30-х років видав п'ять збірок своїх прозових нарисів, опублікував кілька літературознавчих праць.
| |||