Штурвал: відмінності між версіями

Традиційний штурвал складається з восьми (рідше 6 чи 10) циліндричних спиць, виточених у формі [[балясина|балясин]] і з'єднаних у центральній втулці-[[маточина|маточині]] (іноді закритій мідною бляхою, «шишечкою»), через яку проходить вісь. Квадратний отвір у центрі маточини, крізь який проходить вісь, називається ведучим квадратом ({{lang-en|drive square}}) і часто обрамляється мідною платівкою, на якій зазвичай карбували назву виробника. Зовнішній обід колеса складався з трьох окремих плоских ободів-шарів ({{lang-en|felloes}}) — лицьового, середнього і заднього, кожен з яких був складений з чотирьох окремих секторів (тому обід також називався ''квадрант''). Спиці проходили через середній шар обода, утворюючи ручки зовні його. Одна з ручок (так звана «королівська», верхнє положення якої означало пряме положення пера стерна) зазвичай споряджалась додатковими жолобками на кінці: це уможливлювало стерновому знайти її навпомацки й зорієнтуватися в темноті (зараз стернові визначають положення пера стерна відносно діаметральної площини судна за допомогою [[аксіометр]]а). Для виготовлення штурвалів застосовувалася деревина [[Тикове дерево|тика]] чи [[махагоні]], стійка до зношення й впливів морської води. Сучасні штурвали, особливо на малих суднах, можуть виробляти в стилі старовинних.