Пом'яники: відмінності між версіями

 

'''Пом'яники, синодики''' — списки ревнителів православ'я, які поминалися [[Православна церква|православною церквою]] за [[Літургія|літургією]] в певні дні року та тижня. Існує 2 основних типи '''П.''' — соборно-чинний і вкладний. Перший виник у [[Візантія|Візантії]] в 9 ст. в пам'ять перемоги Церкви над [[іконоборство]]м, пізніше через болгарське та сербське посередництво став відомий на Русі й одержав назву — чин православ'я. Цей чин вшанування відзначався у великих соборах і монастирях, формувався вищою духовною та великокнязівською владою. Другий — вклади на помин душі, які записувалися до '''П.''' Велися при монастирях, церквах довіреними особами. Монастирські '''П.''' поділялися на кілька відділів — в один вносилися імена духовних — патріархів, митрополитів, єпископів, архімандритів, ігуменів, братії, у другий — князівські, боярські, шляхетські, дворянські роди, далі — міщанські, козацькі, посполиті. Якщо вписувалися з родом, то обов'язково вказувалися походження і прізвище. Імена записувалися не в родовому, а в знахідному відмінку, заборонялося писати прізвиська і нехристиянські імена. Вказувалися вклади на помин душ померлих. В імущих — це були села, земельні угіддя, млини, церковне начиння, у бідніших верств — одяг, полотно, досить часто — церковнослужебні книги. '''П.''' є предметом дослідження [[Спеціальні історичні дисципліни|спеціальної історичної дисципліни]] — [[синодикологія|синодикології]]. Вони містять важливий матеріал для [[Генеалогія|генеалогії]] князівських і шляхетських родин, родинних відносин, звичаїв, топоніміки та антропоніміки, монастирських володінь тощо. Інколи в передмовах до '''П.''' містилися короткі літописні замітки, вірші про невідворотність смерті (у пом'янику Київського [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря]], 16 ст.). Записи супроводжувалися короткими повідомленнями про стихійні лиха, воєнні дії, доброчинні справи. Найдавніші '''П.''' — [[Любецький синодик]], пам'ятка 13—14 ст., зберігся в копії 17 ст., продовжений по 18 ст., та Києво-Печерський кінця 15 — початку 16 ст., у списку якого був відновлений давній пом'яник, який, очевидно, згорів під час нашестя на Київ 1482 кримського хана [[Менглі-Гірей I|Менглі-Гірея I]]. Відомі '''П.''' Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (16 ст.), Київського Межигірського Спасо-Преображенського монастиря (17 ст.) та ін.