|
Е-б-у— с-о-б-а-к—
== Життєпис ==
[[Файл:Medeleeff by repin.jpg|thumb|left|200px|Дмитро Менделєєв. Портрет [[Рєпін Ілля Юхимович|І. Ю. Рєпіна]]]]
Дмитро Іванович Менделєєв народився [[8 лютого]] [[1834]] року у [[Тобольськ]]у, у родині директора місцевої гімназії. З [[1850]] року навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького педагогічного інституту, який у [[1855]] році закінчив його із золотою медаллю. Відтак його було направлено учителем гімназії спочатку до [[Сімферополь|Сімферополя]], а потім до [[Одеса|Одеси]], де він працював у [[Рішельєвський ліцей|Рішельєвському ліцеї]]. У [[1856]] році Дмитро Менделєєв відправився до [[Санкт-Петербург|Петербургу]] й захистив магістерську дисертацію за темою «Про питомі об'єми», після чого на початку [[1857]] року його було прийнято приват-доцентом на кафедру хімії [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзького університету]]. У [[1859]]–[[1861]] роках він перебував у науковому відрядженні в [[Німеччина|Німеччині]], у [[Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла|Гейдельберзькому університеті]]. У [[1860]] році Менделєєв взяв участь у роботі першого [[Міжнародний хімічний конгрес у Карлсруе|міжнародного хімічного конгресу в Карлсруе]].
[[Файл:Дмитрий Иванович Менделеев 12.jpg|thumb|250px]]
У [[1861]] році Менделєєв написав перший у Російській імперії підручник з [[органічна хімія|органічної хімії]]. Навесні [[1862]] року підручник було визнано гідним повної [[Демидівська премія|Демидівської премії]]. У [[1863]] році він отримав місце професора в Петербурзькому технологічному інституті, а в [[1866]] році — у [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзькому університеті]], де читав лекції з органічної, неорганічної й технічної хімії. У [[1865]] році Менделєєв захистив [[Дисертація|докторську дисертацію]] за темою «Про сполуки спирту з водою».
У [[1867]] році Менделєєв перейшов у Петербурзький університет на посаду професора хімії й повинен був читати лекції з [[неорганічна хімія|неорганічної хімії]]. Однак, на його думку, ні в Росії, ні за кордоном не було курсу загальної хімії, який можна було б рекомендувати студентам. Дмитро Іванович вирішив написати його сам.
Ця праця одержала назву «Основи хімії», і виходила протягом декількох років окремими випусками. Працюючи над другим випуском, Менделєєв зіштовхнувся зі складнощами, пов'язаними з послідовністю викладу матеріалу. Спочатку він хотів згрупувати всі описані ним елементи за [[валентність|валентностями]], але потім обрав інший метод і об'єднав їх в окремі групи, виходячи з подібності властивостей і атомної ваги. На той час вже були спроби скласти таблиці елементів. Німецький хімік Ґмелін ({{lang-de|Gmelin}}), опублікував свою таблицю в [[1843]] році. У [[1857]] році англійський хімік [[Вільям Одлінг|Одлінг]] ({{lang-en|William Odling}}) запропонував свою. Однак зв'язок груп елементів між собою залишався незрозумілим. Менделєєву вдалося знайти його, розташувавши всі елементи в порядку зростання їхньої атомної маси.
Написавши на окремих картках назви елементів з позначенням їхньої атомної ваги і корінних властивостей, Менделєєв став розкладати їх у різноманітних комбінаціях, переставляючи і змінюючи місцями. Справа ускладнювалася тим, що багато елементів тоді ще не були відкриті, а атомна вага уже відомих визначена з великими похибками. Однак Дмитро Іванович незабаром виявив закономірність. У лютому [[1869]] року Менделєєв розіслав російським і закордонним хімікам надрукований на окремому аркуші «Досвід системи елементів, заснований на їхній атомній вазі і хімічній подібності».
Перший варіант [[Періодична система|періодичної таблиці]] досить сильно відрізнявся від звичної таблиці Менделєєва. Кілька елементів, як потім виявилося, були в цьому першому варіантові розміщені не за своїми місцями. Однак, зіставляючи властивості елементів, що потрапили у вертикальні стовпчики, можна було ясно бачити, що вони періодично змінюються мірою зростання атомної ваги. <!--Це було найголовніше відкриття Менделєєва.--> Незбіжність у своєму періодичному ряді Менделєєв пояснив тим, що науці відомі ще не всі хімічні елементи.
[[Файл:The Soviet Union 1969 CPA 3761 stamp (Mendeleev and Formula).jpg|thumb|250px|Поштова марка 1969 року]]
Він залишив у таблиці чотири незаповнені клітинки, але спрогнозував їхню атомну вагу і хімічну подібність. Він також виправив неточно визначені атомні маси елементів. Перший варіант таблиці Дмитро Іванович згодом відкорегував. Поряд з головними груповими елементами Менделєєв став виділяти підгрупи. Він виправив атомну вагу одинадцяти елементів і змінив місце розташування двадцятьох. У [[1871]] році періодична таблиця прийняла цілком сучасний вигляд. Однак, ніхто з відомих європейських хіміків не оцінив важливості зробленого Менделєєвим відкриття.
Ставлення до періодичного закону змінилося тільки в [[1875]] році, коли був відкритий елемент [[галій]], властивості якого збігалися з прогнозами Менделєєва. Новим тріумфом Менделєєва стало відкриття в [[1879]] році [[скандій|скандію]], а в [[1886]] — [[германій|германію]], властивості яких також відповідали описам Менделєєва.
[[Файл:Менделєєв у КПІ.JPG|thumb|250px|Пам'ятник Д. Менделєєву на території [[КПІ]]]]
У наступні роки з-під пера Менделєєва вийшло ще кілька основних праць з різних розділів хімії. Його повна наукова і літературна спадщина величезна і містить 431 роботу. Праці Менделєєва отримали широке міжнародне визнання. Він був обраний членом багатьох [[академія наук|академій наук]], іноземних [[наукове товариство|наукових товариств]]. Однак [[Російська академія наук]] на виборах [[1880]] року забалотувала його через внутрішні суперечки між «російською» та «німецькою партіями», які тоді існували в [[Російська академія наук|РАН]]<ref name="Bull">{{Стаття
| автор = Nenad Raos
| рік = 2012
| назва = Pan-Slavism and the Periodic System of the Elements
| журнал = Bull. Hist. Chem.
| том = 37
| випуск = 1
| сторінки = 24-28
| дата_отримання = 23.06.2012
}}</ref>.
Пішовши в [[1890]] році у відставку, Менделєєв брав активну участь у виданні [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона|Енциклопедичного словника Брокгауза й Ефрона]], був консультантом у пороховій лабораторії при Морському міністерстві. Провівши необхідні дослідження, усього за три роки він розробив ефективний склад [[бездимний порох|бездимного пороху]]. У [[1893]] році Менделєєв був призначений хранителем (керівником) [[Головна палата мір і ваги|Головної палати мір і ваги]].
Помер Дмитро Іванович Менделєєв у лютому [[1907]] року в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] від [[запалення легень]].
== Науковий внесок ==
Дмитро Іванович Менделєєв — автор фундаментальних досліджень з [[хімія|хімії]], [[фізика|фізики]], [[метрологія|метрології]], [[метеорологія|метеорології]], [[економіка|економіки]], автор основних праць з [[повітроплавання]], [[сільське господарство|сільського господарства]], [[хімічна технологія|хімічної технології]], народної освіти та інших робіт, тісно пов'язаних з потребами розвитку продуктивних сил Російської імперії.
У [[1854]]–[[1856]] роках Дмитро Менделєєв досліджував явища [[ізоморфізм (хімія)|ізоморфізму]], що розкривають відносини між формою кристалів та хімічним складом сполук, а також залежність властивостей елементів від величини їхніх [[Атомна маса|атомних мас]]. У [[1860]] році він відкрив «[[Температура абсолютного кипіння рідин|температуру абсолютного кипіння рідин]]», або [[Критична температура|критичну температуру]]. Але [[16 грудня]] [[1860]] писав він з Гейдельберга попечителеві Санкт-Петербурзького навчального округу І. Д. Делянову, що: «… головним предметом моїх занять є [[фізична хімія]]».
У [[1859]] році він сконструював [[пікнометр]] — прилад для визначення [[густина|густини]] рідини. У [[1865]]–[[1887]] роках Менделєєв створив [[Гідратна теорія розчинів|гідратну теорію розчинів]], розвинув ідеї про існування [[Бертоліди|сполук змінного складу]].
Досліджуючи гази, Менделєєв знайшов у [[1874]] році загальне рівняння стану [[Ідеальний газ|ідеального газу]], що включає як частковість залежність стану газу від температури, виявлену у [[1834]] році фізиком [[Бенуа Поль Еміль Клапейрон|Б. П. Е. Клапейроном]] (рівняння Клапейрона-Менделєєва).
У [[1877]] році Менделєєв висунув гіпотезу походження [[Нафта|нафти]] з [[Карбіди|карбідів]] [[Важкі метали|важких металів]], яка, правда, на сьогодні більшістю вчених не приймається; запропонував принцип дробової перегонки при переробці нафти. У [[1880]] році він висунув ідею підземної [[Газифікація вугілля|газифікації вугілля]]. Також Менделєєв займався питаннями хімізації сільського господарства, пропагував використання [[Штучні добрива|мінеральних добрив]], зрошення посушливих земель. Спільно з І. М. Чельцовим брав у [[1890]]–[[1892]] роках участь у розробці бездимного пороху.
Дмитро Іванович Менделєєв є автором низки робіт з [[Метрологія|метрології]]: він створив точну теорію ваг, розробив найкращі конструкції [[Коромисло|коромисла]] і [[аретир]]а, запропонував найточніші прийоми зважування.
Свого часу інтереси Менделєєва були близькі до мінералогії, його колекція мінералів дбайливо зберігається і зараз у Музеї кафедри мінералогії Санкт-Петербурзького університету, а [[друза]] [[Гірський кришталь|гірського кришталю]] з його столу є одним з найкращих експонатів у вітрині [[кварц]]у. Малюнок цієї друзи він помістив у перше видання «Загальної хімії» ([[1903]] рік). Студентська робота Дмитра Менделєєва була присвячена ізоморфізму в мінералах.
=== Періодичний закон ===
{{Main|Періодичний закон}}
Працюючи над працею «Основи хімії», Дмитро Іванович Менделєєв відкрив у лютому [[1869 у науці|1869]] року один з фундаментальних законів природи — [[періодичний закон хімічних елементів]].
[[6 березня]] [[1869]] знамениту доповідь Менделєєва «Співвідношення властивостей з атомною масою елементів» прочитав М. А. Меншуткін на засіданні [[Російське хімічне товариство|Російського хімічного товариства]]. У тому ж році це повідомлення німецькою мовою з'явилося в журналі «Zeitschrift für Chemie», а в [[1871]] році в журналі «Annalen der Chemie» була здійснена розгорнута публікація Д. І. Менделєєва, присвячена його відкриттю — «{{lang-de|Die periodische Gesetzmässigkeit der Elemente}}» (Періодична закономірність хімічних елементів).
Окремі вчені в низці країн, особливо в [[Німеччина|Німеччині]], співавтором відкриття вважають [[Лотар Юліус Маєр|Лотара Маєра]]. Істотна відмінність цих систем полягає в тому, що таблиця Лотара Маєра — це один з варіантів класифікації відомих на той час хімічних елементів; виявлена Дмитром Менделєєвим періодичність — це система, яка дала розуміння закономірності, що дозволила визначити місце в ній елементів, невідомих в той час, передбачити не тільки існування, але і дати їх характеристики.
Розвиваючи в [[1869]]–[[1871]] роках ідеї періодичності, Дмитро Іванович Менделєєв увів поняття про місце елемента в періодичній системі як сукупності його властивостей у зіставленні з властивостями інших елементів. На цій основі, зокрема, спираючись на результати вивчення послідовності зміни склоутворювальних оксидів, виправив значення атомних мас 9 елементів ([[берилій|берилію]], [[індій|індію]], [[уран (елемент)|урану]] та ін.) Передбачив у [[1870]] році існування, обчислив атомні маси й описав властивості трьох ще не відкритих тоді елементів — «екаалюмінію» (відкритий в [[1875]] році і названий [[галій|галієм]]), «екабору» (відкритий в [[1879]] році і названий [[скандій|скандієм]]) і «екасіліцію» (відкритий в [[1885]] році і названий [[германій|германієм]]). Потім пророкував існування ще восьми елементів, у тому числі «двітеллура» — [[полоній|полонію]] (відкритий у [[1898]] році), «екайоду» — [[астат]]у (відкритий у [[1942]]–[[1943]] роках), «екамарганцю» — [[технецій|технецію]] (відкритий у [[1937]] році), «двімарганцю» — [[реній|ренію]] (відкритий у [[1925]] році), «екацезію» — [[францій|франція]] (відкритий у [[1939]] році).
=== Дослідження газів ===
Ця тема в наукової діяльності Д. І. Менделєєва пов'язана, перш за все, з пошуком вченим фізичних причин періодичності. Оскільки властивості елементів перебували в періодичній залежності від атомних ваг, маси, дослідник шукав можливість пролити світло на цю проблему, з'ясовуючи причини сил тяжіння і за допомогою вивчення властивостей їхнього передавального середовища.
Концепція «[[Ефір (фізика)|світового ефіру]]» мала в [[19 століття|XIX столітті]] великий вплив на можливе рішення даної проблеми. Передбачалося, що «ефір», що заповнює [[міжпланетний простір]], є середовищем, що передає [[світло]], [[тепло]] і [[гравітація|гравітацію]]. Дослідження сильно розріджених газів представлялося можливим засобом доведення існування названої субстанції, коли властивості «звичайної» речовини вже не здатні були б приховувати властивості «ефіру».
Одна з гіпотез Д. І. Менделєєва зводилася до того, що специфічним станом газів повітря при великому розрідженні і міг виявитися «ефір» або якийсь газ з дуже малою вагою. Дмитро Менделєєв написав на відбитку з «Основ хімії», на періодичній системі [[1871]] року: «Легше всіх ефір, в мільйони разів», а в робочому зошиті [[1874]] року вчений висловлює ще більш ясно хід думки: «При нульовому тиску у повітря є деяка щільність, це і є ефір!». Проте серед його публікацій цього часу таких певних міркувань не висловлено<ref>Д. І. Менделєєв. Спроба хімічного розуміння світового ефіру. 1902.</ref>.
У контексті припущень, пов'язаних з поведінкою сильно розрідженого газу (інертного — «найлегшого хімічного елемента») в космічному просторі, Д. І. Менделєєв спирається на відомості, отримані астрономом [[Бєлопольський Аристарх Аполлонович|А. А. Бєлопольським]]: «Інспектор Головної Палати мір і ваг, обов'язково забезпечив мене наступними результатами новітніх досліджень, у тому числі і Бєлопольського». А далі він прямо посилається на ці дані у своїх висновках. При всій гіпотетичній спрямованості вихідних передумов цих досліджень, основним і найважливішим результатом в області фізики, отриманим завдяки ним Дмитром Менделєєвим, було виведення [[рівняння стану ідеального газу]], що містить [[Газова стала|універсальну газову сталу]]. Також дуже важливим, але трохи передчасним, було запропоноване Д. І. Менделєєвим введення термодинамічної шкали температур.
Вченим також було обрано правильний напрямок для опису властивостей реальних газів. Віріальні розкладання, використані ним, відповідають першим наближенням у відомих зараз рівняннях для реальних газів.
У розділі, що має відношення до досліджень газів і рідин, Дмитром Івановичем Менделєєвим написано 54 роботи.
== Політичні переконання ==
Дмитро Іванович Менделєєв притримувався [[Націоналізм|націоналістичних]] ідей.
{{цитата|«Націоналізм, як на мене, є настільки природним, що ніколи, ні при яких стараннях інтернаціоналістів він не згасне».<ref name="пазнаніє">[http://www.rp-net.ru/pdf/getpdf.php?file=/pdf/rvs/vypusk-7.pdf К познанию России. – М.: ГА ВС, 1994. – 312 с. Заветные мысли и политические «программы» Сергея и Владимира Соловьёвых, В.Ключевского, Р.Фадеева, Ф.Достоевского, Д.Менделеева.]</ref>
{{oq|ru|Націонализмъ, по мнѢ, столь естественъ, что никогда, ни при какихъ порядкахъ, «интернаціоналистами» желаемыхъ, не угаснетъ.
}}
}}
{{цитата|З народами, як [[цигани]] і [[євреї]], без своєї землі і державності, не потрібно навіть рахуватися.<ref name="пазнаніє"/>
{{oq|ru|Народы, въ родѢ цыганъ и евреевъ, безъ своей земли и государственности, не могутъ даже и входить въ счетъ.
}}
}}
== Нагороди і почесні звання ==
Дмитро Менделєєв був нагороджений орденами:
* [[Орден Святого Володимира 1 ступеня]]
* [[Орден Святого Володимира 2 ступеня]]
* [[Орден Святого Олександра Невського]]
* [[Орден Білого Орла]]
* [[Орден Святої Анни 1 ступеня]]
* [[Орден Святої Анни 2 ступеня]]
* [[Орден Святого Станіслава 1 ступеня]]
* [[Орден Почесного Легіону]]
Науковий авторитет Дмитра Менделєєва був величезний. Список титулів і звань його включає понад сто найменувань. Практично всіма російськими і більшістю найшанованіших зарубіжних академій наук, університетів і наукових товариств він був обраний своїм почесним членом. Тим не менш, свої праці, приватні та офіційні звернення він підписував без вказівки причетності до них: ''«Д. Менделєєв»'' або ''«професор Менделєєв»'', вкрай рідко згадуючи якісь присвоєні йому почесні звання.
Дмитро Іванович Менделєєв — доктор [[Туринська Академія наук|Туринської Академії наук]] ([[1893]]) і [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] ([[1894]]), доктор хімії [[Санкт-Петербурзький університет|Санкт-Петербурзького університету]] ([[1865]]), доктор права [[Единбурзький університет|Единбурзького]] ([[1884]]) і [[Принстонський університет|Принстонського]] ([[1896]]) університетів, [[Університет Глазго|університету Глазго]] ([[1904]]), доктор цивільного права [[Оксфордський університет|Оксфордського університету]] ([[1894]]), доктор філософії та [[магістр]] вільних мистецтв [[Геттінгенський університет|Геттінгенського університету]] ([[1887]]) та член [[Геттінгенська академія наук|Геттінгенської академії наук]]; член Королівських товариств: [[Лондонське королівське товариство сприяння природним наукам|Лондонського]] (королівського товариства сприяння природним наукам, [[1892]]), [[Едінбурзьке королівське товариство|Едінбурзького]] ([[1888]]), [[Дублінське королівське товариство|Дублінського]] ([[1886]]); член академій наук: [[Римська Академія Наук|Римської]] (Accademia dei Lincei, [[1893]]), [[Королівська академія наук Швеції|Королівської академії наук Швеції]] ([[1905]]), [[Американська академія мистецтв і наук|Американської академії мистецтв і наук]] ([[1889]]), [[Національна академія наук Сполучених Штатів Америки|Національної академії наук Сполучених Штатів Америки]] ([[Бостон]], [[1903]]), [[Данська королівська Академія наук|Данської королівської Академії наук]] ([[Копенгаген]], [[1889]]), [[Ірландська королівська академія|Ірландської королівської академії]] ([[1889]]), [[Південно-Слов'янська академія наук|Південно-Слов'янської]] ([[Загреб]]), [[Чеська академія наук, літератури і мистецтва|Чеської академії наук, літератури і мистецтва]] ([[1891]]), [[Краківська академія наук|Краківської]] ([[1891]]), [[Бельгійська академія наук, літератури та образотворчого мистецтва|Бельгійської академії наук, літератури та образотворчих мистецтв]] ([[1896]]), [[Санкт-Петербурзька академія мистецтв|Академії мистецтв]] ([[Санкт-Петербург]], [[1893]]); почесний член Королівського інституту (Royal Insnitution of Great Britain, [[Лондон]], [[1891]]); член-кореспондент Санкт-Петербурзької ([[1876]]), Паризької ([[1899]]), [[Прусська академія наук|Прусської]] ([[1900]]), [[Угорська академія наук|Угорської]] ([[1900]]), [[Болонська академія наук|Болонської]] ([[1901]]), [[Сербська академія наук|Сербської]] ([[1904]]) академій наук; почесний член [[Московський університет|Московського]] ([[1880]]), [[Київський університет|Київського]] ([[1880]]), [[Казанський університет|Казанського]] ([[1880]]), [[Харківський університет|Харківського]] ([[1880]]), [[Новоросійський університет|Новоросійського]] ([[1880]]), [[Юр'ївський університет|Юр'ївського]] ([[1902]]), Санкт-Петербурзького ([[1903]]), [[Томський університет|Томського]] ([[1904]]) університетів, а також — Інституту сільського господарства та лісівництва у Новій Олександрії ([[1895]]), Санкт-Петербурзького технологічного ([[1904]]) і Санкт-Петербурзького політехнічного інститутів, Санкт-Петербурзької медико-хірургічної ([[1869]]) і Петровської землеробської і лісової академії ([[1881]]), Московського технічного училища ([[1880]]), Миколаївської інженерної Академії та училища.
Дмитра Менделєєва обрали своїм почесним членом Російське фізико-хімічне ([[1880]]), Російське технічне ([[1881]]), Російське астрономічне ([[1900]]), Санкт-Петербурзьке мінералогічне ([[1890]]) товариства, і ще близько 30 сільськогосподарських, медичних, фармацевтичних та інші російських товариств — самостійних і університетських: Товариство біологічної хімії (Міжнародне об'єднання для сприяння дослідженням, [[1899]]), Товариство дослідників природи в Брауншвейгу ([[1888]]), Англійське ([[1883]]), Американське ([[1889]]), Німецьке ([[1894]]) хімічні товариства, Фізичне товариство у Франкфурті-на-Майні ([[1875]]) та Товариство фізичних наук в Бухаресті ([[1899]]), Фармацевтичне товариство Великої Британії ([[1888]]), Філадельфійський фармацевтичний коледж ([[1893]]), Королівське товариство наук і літератури в Гетеборзі ([[1886]]), Манчестерське літературно-філософське ([[1889]]) і Кембріджське філософське ([[1897]]) товариства, Королівське філософське товариство в Глазго ([[1904]]), Наукове товариство Антоніо Альцате (Мехіко, [[1904]]), [[Міжнародний комітет мір і ваг]] ([[1901]]) і багато інших наукових установ.
Вчений удостоєний [[Медаль Деві|медалі Деві]] Лондонського королівського товариства ([[1882]]), медалі Академії метеорологічної аеростатіку (Париж, [[1884]]), Фарадеевского медалі Англійського хімічного товариства ([[1889]]), [[медаль Коплі|медалі Коплі]] Лондонського королівського товариства ([[1905]]) та багатьох інших нагород.
== Пам'ять ==
На честь ученого проводяться [[Менделєєвські з'їзди]] та [[Менделєєвські читання]].
На його честь названо астероїд [[2769 Менделеєв]].
=== Пам'ятники ===
[[Файл:Менделєєв-СПб.jpg|thumb|200px|Пам'ятник Менделєєву Д. І. у Санкт-Петербурзі.]]
У [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] встановлено пам'ятники:
* У дворі Технологічного інституту — Московський проспект, 26/49. Скульптор [[Манізер Матвій Генріхович|М. Г. Манізер]]. Пам'ятник відкрито [[28 листопада]] [[1928]].
* У будівлі [[Палата мір і ваг|Палати мір і ваг]] (нині ВНДІ метрології ім. Д. І. Менделєєва) — Московський проспект, 19. Скульптор І. Я. Гінцбург. Пам'ятник відкритий [[2 лютого]] [[1932]] року.
* У дворі Інституту експериментальної медицини (НІІЕМ СЗО РАМН). Автор І. Ф. Безпалов ([[1935]]).
* Мозаїчна [[періодична таблиця елементів]]. [[1935]] р., худ. В. А. Фролов. Пам'ятник монументального мистецтва Федерального значення Російської Федерації.
У [[Москва|Москві]]:
* Перед входом в будівлю Хімічного факультету [[Московський державний університет імені Ломоносова|МГУ]].
* На першому поверсі головного корпусу [[Російський хіміко-технологічний університет|Російського хіміко-технологічного університету]] імені Менделєєва.
Також в Росії пам'ятники Д. І. Менделєєву встановлено у:
* в місті [[Тобольськ]]у в [[Сибір]]у.
* у селі [[Верхні Аремзяни]] [[Тобольський район|Тобольського району]] [[Тюменська область|Тюменської області]].
В Україні пам'ятники є у:
* місті [[Київ|Києві]], на Проспекті Перемоги, 37 (перед входом в корпус хіміко-технологічного факультету НТУУ «[[КПІ]]»). Пам'ятник відкрито в травні [[1998]] року.
* місті [[Рубіжне|Рубіжному]] [[Луганська область|Луганської області]] на вулиці Менделєєва.
== Деякі роботи ==
* ''Менделеев Д. И.'' [http://nn.mi.ras.ru/?bi=125 Еще о расширении жидкостей (Ответ профессору Авенариусу)]. — СПб.: Тип. В. Демакова, 1884. — 18 с.
* ''Менделеев Д. И.'' [http://nn.mi.ras.ru/?bi=127 Об опытах над упругостью газов]. Сообщение Д. И. Менделеева в Императорском Русском техническом обществе — 21 янв. 1881 г. — СПб., 1881. — 22 с.
* ''Менделеев Д. И.'' [http://nn.mi.ras.ru/?bi=146 Дополнения к познанию России]. Посмертное издание. СПб.: А. С. Суворин, 1907. — 109 с. + I л. портрет.
* ''Менделеев Д. И.'' [http://nn.mi.ras.ru/?bi=446 Изоморфизм в связи с другими отношениями кристаллической формы к составу]. Диссертация, представленная при окончании курса в Главном педагогическом институте студентом Д. Менделеевым. — СПб., 1856. — 234 с.
* ''Менделеев Д. И.'' [http://nn.mi.ras.ru/?bi=159 О сопротивлении жидкостей и о воздухоплавании]: Вып. 1. — СПб.: Тип. В. Демакова, 1880. — 80 с.: табл.
* ''Менделеев Д. И.'' [[s:Заветные мысли (Д. И. Менделеев)|Заветные мысли]] (1905)
* ''Менделеев Д. И.'' [[s:Попытка химического понимания мирового эфира (Д. И. Менделеев)|Попытка химического понимания мирового эфира]] (1902)
== Див. також ==
* [[Лотар Юліус Маєр]]
| 