Флавій Аецій: відмінності між версіями

Флавій Аецій народився в 390-х роках в Дуросторі (Durostorum, суч. Болгарська [[Сілістра]])<ref name="iordan">[[Йордан (історик)|Йордан]], «Гетика», 177 </ref>, місті на нижньому Дунаї. Його батьком був магістр кінноти {{нп|Flavius_Gaudentius|Гауденцій|en|Flavius_Gaudentius}}, представник місцевого знатного роду<ref>Йордан назвав Гауденція «знатним мезійцем», що припускає походження Гауденція з місцевіх варварів."</ref>, мати була зі знатної багатої родини з Італії<ref name="tour">[[Григорій Турський]], «Історія франків», 2.8</ref>.

 

 

Згодом Аецій одружився на дочці знатного гота Карпіліона<ref>Merobaudes, op. cit.; Sidonius Apoll. Paneg. in Maior. 126 sq</ref>, мав від неї сина Карпіліона і досяг поста начальника імператорської гвардії (comes domesticorum). У [[423]] році помер імператор Гонорій. Владу в [[Равенна|Равенні]] (столиці Гесперійської імперії) захопив за підтримки полководця Кастина начальник канцелярії [[Іоанн (римський імператор)|Флавій Іоанн]], який призначив Аеція доглядачем свого палацу (cura palatii)<ref name="tour"/>.

23 жовтня [[425]] року 7-річного Валентиніана проголосили в Римі імператором, фактично ж почала правити як регент його мати [[Галла Плацидія]]. Аецій визнав владу Плацидії, гуни з багатими дарами були відіслані додому<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]]: «Було даровано прощення Аецію в силу того, що гуни, якіх Іоанн через нього призвав, завдяки його ж старанням і повернулися в свої землі».</ref>, а сам Аецій отримав пост командувача армією в Галлії (comes et magister militum per Gallias).

 

 

Побоюючись надмірного посилення Аеція, [[Галла Плацидія]] намагалася протиставити йому іншого полководця, намісника в Північній Африці [[Боніфацій (військовик)|Боніфація]]. Про боротьбу між двома воєначальниками за вплив на Плацидія докладно розповів Прокопій Кесарійський<ref>Прокопій Кес., «Війна з вандалами», кн. 1.3.14</ref>. У [[432]] році, зазнавши поразки від вандалів, [[Боніфацій (військовик)|Боніфацій]] за викликом Плацидії з'являється в Італії, де між ним і Аецієм розгорілася справжня війна («ingens bellum»). У битві Боніфацій отримав смертельну рану і помер через 3 місяці<ref>[[Марцеллін Коміт]], Ind. XV (432&nbsp;г.): Гальська хроніка 452&nbsp;р.</ref>. Однак бій було виграно військами Боніфація, і Аецій віддалився до себе в маєток, де на нього було здійснено замах неназваними ворогами<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], 432 р.; [[Павло Диякон]], «Римська історія», 13.11</ref>. Тоді Аецій втік до гунів в [[Паннонія|Паннонію]], і при їх підтримці зміг повернути собі посаду головнокомандувача гесперійської армії, вигнавши з цього поста зятя Боніфація Себастьяна.

Найбільш грізним ворогом римлян в Галлії стало [[Вестготське королівство|Аквітанське королівство]] [[вестготи|вестготів]] на заході Галлії. Король [[Теодоріх I (король вестготів)|Теодоріх I]] [[Битва при Нарбонні (436)|облягав]] в [[436]] році [[Нарбонн]]у, але за допомогою гунських загонів воєначальник Аеція [[Літорій]] зняв облогу. У наступному році Літорій знову бився з вестготами і потрапив у полон, де помер. Завдяки дипломатії Аеція, з вестготами вдалося укласти мир, завдяки чому новий воєначальник Аеція в Галлії Астурій посланий у [[Римська Іспанія|іспанську провінцію]] [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарракона]] для придушення там повстання багаудів.

 

 

Головною метою Аеція став захист власне Італії від хвилі переселень варварських племен. Коли мешканці [[Римська Британія|Британії]], яку в [[407]] році покинули останні римські легіони, звернулися до нього наприкінці 440-х років з проханням про допомогу проти руйнівних набігів диких [[пікти|піктів]] і [[скоти|скотів]], Аецій їм відмовив.