Відновлення, тобто звільнення заліза від кисню, починається за температурою 400 °C, а при 700—800 °C виходить так зване губчасте [[криця|губчасте залізо]]. Спеціальні [[горно]]подібні печі, [[сиродутне горно|домниці]], вміщували по 1,5-2 пудапуди руди. Здавна їх робили на піднесених місцях, щоб використовувати силу вітру для посилення горіння. Пізніше навчилися застосовувати штучне дуття, стали підтримувати вогонь за допомогою [[міх]]ів. Після варіння заліза в домниці з нього як биначе знімають «піну», тобто домниця розламується, з неї дістається гаряча [[Криця (лупа)|криця]], кладеться на ковадло і проковується: при перековуванні з заліза видаляється зайвий [[шлак]]. Виходить м'яке залізо, подальше перековування і гарт якого давали сталь. Домниця за один сезон зазвичай виплавляла від 75 до 150 [[пуд]]ів заліза. Зараз метод вважається застарілим.
