Вікіпедія

Голіцин Олександр Миколайович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 40:
Єдиний син капітана гвардії князя Миколая Сергійовича [[Голіцини|Голіцина]] (лінія «Олексійовичів») від його третього шлюбу з Олександрою Олександрівною [[Хітрово (дворянський рід)|Хітрово]] (1736—1796), внук московського губернатора [[Голіцин Сергій Олексійович|Сергія Олексійовича Голіцина]] (1695—1758). Ставши вдовою через два тижня після народження сина, матір 1776 року вийшла заміж за М.&nbsp;А.&nbsp;Кологривова. Вона ставилася до сина суворо і холодно, проте впливова придворна дама [[Перекусихіна Марія Саввишна|М.&nbsp;С.&nbsp;Перекусихівна]] полюбила «веселенького і гострого» хлопчика й взяла його до двору пажем<ref name="duke"/>.
 
Таким чином, князь Голіцин з дитинства мав доступ до двору, де спочатку цінувасяцінувався як учасник дитячих ігор великих князів&nbsp;— [[Олександр I|Олександра]] і [[Костянтин Павлович|Костянтина]], а потім&nbsp;— як дотепний і спритний кавалер. При [[Павло I|Павлі]] за жарти був висланий з Петербурга. Його брат [[Голіцин Михайло Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Голіцин]], який був ярославським губернатором, побудував під містом садибу [[Карабіха (садиба)|Карабіха]] (нині музей-заповідник).
 
Інший брат, [[Кологривов Дмитро Михайлович|Д.&nbsp;М.&nbsp;Кологривов]], брав участь у жартах князя Голіцина, який був низького зросту. Обидва брати вельми майстерно успадковували манеру і говір інших. Граф [[Толстой Федір Петрович|Ф.&nbsp;П.&nbsp;Толстой]] писав<ref>''Толстой Ф. П''. Записки графа Ф.&nbsp;П.&nbsp;Толстого, товарища президента Императорской Академии художеств // Русская старина, 1873.&nbsp;— Т. 7.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 24-51.</ref>:
Рядок 66:
Окрім реформи духовних шкіл, за князя Голіцині утворилося [[Російське біблейне товариство]], яке під президентством князя переклало російською мовою [[Біблія|Біблію]] і поширило більш ніж 400 000 її екземплярів. Працівників цього товариства [[Попов Василій Михайлович|Попов]], [[Магніцький Михайло Леонтієвич|Магніцький]], [[Рунич Дмитро Павлович|Рунич]], [[Кавелін Дмитро Олександрович|Кавелін]] Голіцин поставив керувати вищою освітою, де насаджували [[клерикалізм]]; безліч професорів були звільненні за недостатню набожність. Магніцький вимагав зовсім закрити підопічний йому [[Казанський університет]]. Хоча із знаходженням Голіцина біля керма міністерства прийнято асоціювати урочистість реакції, саме при ньому були засновані [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзький університет]] і [[Ришелівський ліцей]].
 
Щоб нейтралізувати вплив Голіцина на імператора, [[Аракчев Олексій Андрійович|О.&nbsp;А.&nbsp;Аракчев]] підвів під нього інтригу з участю [[Серафим (Глаголевський)|митрополита Серафима]] і архімандрита Фотія, які переконали Олександра I, що керівництво Голіцина пагубне для церкви і держави. Його недруги святкували [[27 травня|15 (27) травня]] [[1824]] року, коли князь Голіцин повинен був вийти в відставку в обох відомствах, зберігши за собою тільки звання головного начальника над [[Список міністрів звязкузв'язку Росії|пощтовимпоштовим департаментом]]. Останню посаду займав і при [[Миколай I|Миколаї I]], який цінив у Голіцині «найвірнішого друга свого сімейства»<ref name="duke"/>. З роками релігійність його тільки посилювалась. Сучасник згадує, що в [[хатня церква|хатній церкві]] Олександра Миколайовича була<ref>[http://memoirs.ru/texts/Golizin_RA86K2V6.htm Рассказы А.&nbsp;Н.&nbsp;Голицына в записи Ю.&nbsp;Н.&nbsp;Бартенева]. // Русский архив, 1886, №&nbsp;3.</ref>:
 
{{Цитата|''подоба гробу, приставлена до підніжжя величезного дерев'яного хреста; на гробі покладена плащаниця, на цій плащаниці укладені різних видів хрести, подаровані в різний час князю. Поперед труною замість люстри зроблено з яскраво-червоного скла зображення людського серця, і в цьому серці жевріє незгасимий вогонь. У цій відокремленій комірчині молився разом з князем і блаженної пам'яті імператор Олександр''
Рядок 74:
 
== Особисте життя ==
Голіцин провів все життя холостяком і був відомий своїми інтимними [[Гомосексуальність|звязкамизв'язками з чоловіками]]<ref>См. [http://www.classic-book.ru/lib/sb/book/135/page/119 комментарий] до епіграмі [[Пушкін Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина]] «Ось Хвостовий повелитель …»</ref><ref>{{книга|автор= [[Кон Ігор Семенович|Кон І. С.]]|частина= розділ 9. Чи був гомосексуалізм на святій Русі?|силка часть= http://sexology.narod.ru/chapt1109.html|заголовок= Любов небесного кольору: Научно-історичний погляд на одностатеву любов|місце= СПб.|видавництво= Продовження життя|рік= 2001|Ось Хвостовий повелитель ...= |isbn= |тираж=}}</ref>. [[Язиков, Миколай Михайлович|М.&nbsp;М.&nbsp;Язиков]] в листі 1824 року приводить анекдот, «нібито государ закликав до себе відомого содоміта [[Бантиш-Каменський Володимир Миколайович|Бантиш-Каменського]] і наказав йому скласти список всіх йому знайомих по цій частині, що Бантиш-Каменський надав йому такий список, почавши його міністром освіти, потім стояв [[Румянцев Миколай Петрович|канцлер]] і так далі… Він мав після цього аудієнцію у государя і запевнив його клятвено в істині свого донесення»<ref>''Язиков М. М''. Вірші і поеми: Бібліотека поета.&nbsp;— Радіанський письменник, 1988.&nbsp;— С. 515.</ref>. [[Пушкін Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін]] висміяв Голіцина в епіграмі «[[:s:На князя О. М. Голіцина (Пушкін)|Ось Хвостовий повелитель…]]». Знаменитий мемуарист і теж гомосексуал [[Вігель Філіп Філіпович|Ф.&nbsp;Ф.&nbsp;Вігель]] згадує про Голіцина ще більш пристрасно: «Не червоніючи, не можна говорити про нього, більше нічого не скажу: його дурістю, його ницістю і недоліками не стану бруднити цих сторінок».
 
== Твори ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Голіцин_Олександр_Миколайович