Свято-Дмитрівська церква (Гішин): відмінності між версіями

|будівнича_система = [[дерев'яна церкваархітектура|дерев'яна]]

'''Церква святого великомученика Димитрія Солунського'''&nbsp;— діюча [[парафія]]льнийльна [[православ'я|православнийцерква]] ([[УПЦ МП]]) храм у селі [[Гішин]] [[Ковельський район|Ковельського району]] [[Волинська область|Волинської області]], збудований у [[1567]] році, [[пам'ятка архітектури національного значення]] (охоронний №132)<ref>[http://www.cult.voladm.gov.ua/index.php?section=sec&page=4# Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам’ятки містобудування і архітектури Волинської області]</ref>. Найбільш рання пам'ятка дерев'яної архітектури [[Волинь|Волині]]. Перебудовувалася іта ремонтувалася у [[18 століття|18]] і [[19 століття]]х<ref name="довідник">[http://ua.vlasenko.net/_pgs/pgs-scan/pgs2-083.jpg Справочник "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (том 2 ст.83)] <small>([[російська мова|рос.]])</small></ref>.

ХрамЦеркву планується відреставрувати державним коштом у [[2012]] році<ref>[http://provolyn.com/news_2011-09-30/11004-kiyiv-dast-milyoni-na-poryatunok-istoriyi-volini.html Київ дасть мільйони на порятунок історії Волині]</ref> <ref>[http://pamjatky.org.ua/?p=1895 9 млн грн виділить держава на відновлення пам’яток історії Волині]</ref> <ref>[http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/20813/ У Клімчука домовились з архітекторами: гроші на реставрацію храмуцеркви в селі Гішин дадуть]</ref>.

ПовнішеПеріодичні уявлення про архітектуру поліських дерев’яних храмів з дзвіницею над бабинцем можна одержати на підставі ознайомлення з кількома унікальними зразками цих будівель, які збереглися на території регіону до нашого часу. До них, насамперед, слід віднести Дмитрівську церкву 1567 р. у Гішині під Ковелем — найстарішу пам’ятку поліської дерев’яної архітектури, добре відому за публікаціями Г. Логвина, В. Завадиремонти та ін. Звичайно, давнє походження споруди і порівняно нетривкий характер використаного при її будівництві матеріалу обумовили необхідність періодичних ремонтів і навіть заміни окремих елементів храмуцеркви, що не могло не позначитисяпозначились на чистоті йогоїї первісного архітектурного рішення. Зокрема, було розібрано всю горішню частину склепінчастого перекриття над вівтарем[[вівтар]]ем, а залишки первісно відкритого ззовні верху разом з водоточиною виявилися прихованими у масиві пізнішого каркасного даху. Не оминули перебудови і центрального верху пам’яткипам'ятки, над світловим [[ліхтар (архітектура)|ліхтариком]] якого у другій половині XIX ст. було влаштовано додаткову декоративну маківку цибулястої форми. Очевидно, водночас з цим відбулася капітальна реконструкція каркасної дзвіниці над бабинцем, внаслідок чого її первісні тесані конструкції (насамперед, традиційна у таких випадках аркада-галерея) було змінено на пилені, а вся архітектура цього важливого елементу будівлі набула більш спрощеного і схематичного вигляду.

Незважаючи на пізніші нашарування, вони мали «косметичний», локальний характер, не порушуючи первісної об’ємно-просторової структури пам’ятки. Її композиційну основу складають три послідовно розташовані з заходу на схід зруби бабинця, нави та вівтаря (відповідно прямокутної, квадратної та шестикутної у плані форми), повторюючи, таким чином, традиційну схему поліськогополіської тридільноготридільної храмуцеркви. Традиційний характер мають також перекриття над центральним і східним зрубами, являючи собою у першому випадку класичний зразок архаїчного пірамідального верху чотиригранної форми з світловим четвериком у вінчанні, а в другому — простіший, однозаломний варіант рубленого верху. Єдиним принципово новим для найстаріших дерев’янихдерев'яних храмівцерквов Полісся виступає одноярусна каркасна дзвіниця над бабинцем, проте її вплив на загальну структуру будівлі обмежується лише зовнішніми формами пам’ятки, ніяк не виявляючись в інтер’єрі Дмитрівської церкви. Більше того, всупереч асиметричній побудові зовнішніх форм споруди композиційною домінантою її внутрішнього простору є центральне приміщення храмуцеркви — [[нава]], яке за своїми розмірами, висотою та характером освітлення помітно переважає низькі і напівтемні приміщення бабинця і вівтаря. Виділенню нави як композиційного центру інтер’єру сприяло також розташування тут майже всіх його пластичних акцентів та елементів декоративного оздоблення (складного фігурного вирізу у західній стіні, старовинних хорів, монументального іконостасу тощо), ще більше наближаючи організацію внутрішнього простору пам’ятки до традиційної схеми поліськогополіської тридільноготридільної храмуцеркви.

Значення Дмитрівської церкви полягає не тільки у тому, що вона є найстарішим на Поліссі зразком культової будівлі з дзвіницею над бабинцем, але й у тому, що незважаючи на всі пізніші ремонти і реконструкції дзвіниця як визначальна ознака досліджуваної групи дерев’янихдерев'яних храмівцерквов тут збереглася. Адже найголовніша проблема при виявленні подібних споруд на території регіону в тому і полягає, що дзвіниця над бабинцем, як і решта каркасних елементів храмуцеркви ([[опасання]], фігурні кронштейни, крокви, стояки та розкоси даху тощо), підлягали періодичним ремонтам і навіть заміні значно частіше, ніж рублені конструкції цих будівель. У багатьох випадках дзвіниці не тільки перебудовувалися і частково міняли свою форму, як це сталося у гішинській церкві, але й розбиралися зовсім, істотно впливаючи на первісний вигляд будівлі.

Висота центрального зрубу гішинськогогішинської храмуцеркви 4,6 м, розміри приміщенння у плані 6,6 х 6,2 м. Співвідношення висот центрального і східного зрубів дорівнює 5 : 4.

класичнийКласичний зразок поліського дерев’яногодерев'яної храмуцеркви, з дзвіницеюодним ярусом дзвіниці над бабинцем, та двома архаїчними пірамідальними верхами чотирисхилої форми над навою та вівтарем. Це дозволяє стверджувати, що у другій половині XVII ст. досліджуваний різновид культової будівлі на Поліссі ще побутував, хоча кількість подібних споруд на території регіону поступово зменшувалася. Якщо у XVI ст. тут було зафіксовано чотири таких будівлі (у Гішині, Качині, Суходолах та Нуйному), у XVII — дві (у Машеві та Судчому), то у XVIII — лише один, по суті останній зразок поліського дерев’яногодерев'яної храмуцеркви з дзвіницею над бабинцем (Покровська церква 1745 р. у Залізниці під Любешовим [19]). Зазначена тенденція дозволяє припустити, що формування і найбільше поширення досліджуваної групи будівель на території регіону відбувалося раніше XVI ст., тобто в той період розвитку поліської дерев’яної архітектури, який практично не представлений ані архітектурними пам’ятками, ані допоміжними історичними джерелами. На користь подібного припущення свідчить і те, що дзвіниця над бабинцем відома переважно у храмахцерквах найдавнішого на Поліссі архаїчного типу, в той час як у будівлях пізнішого за походженням волинського типу цей своєрідний композиційний прийом зафіксований лише в одному випадку (Преображенська церква у Нуйному)<ref>[http://www.derev.org.ua/biblio/articles/zavada_gotyzmy.htm В. Завада. Ґотизми в архітектурі дерев'яних храмів Полісся] <small>''(електронна версія)''</small></ref>.

Дерев'яна, трьохзрубна, одноверха, з одним ярусом дзвіниці над бабинцем – композиція, яка рідко зустрічається на Волині, представлена дуже нечисленною групою пам'яток. У споруді значно виділено квадратний в плані об'єм центрального [[зруб (архітектура)|зрубу]], урівноважений зі сходу і заходу рівними за шириною та висотою п'ятигранною [[апсида|апсидою]] і прямокутним в плані бабинцем. Останній не має вікон - характерна особливість ранніх дерев'яних церков. Відмітним є розкриття внутрішнього простору центрального зрубу. Його стіни переходять у високий чотиригранний пірамідальний зруб, що змінюється в завершенні маленьким призматичним четвериком-ліхтарем, зашитим плафоном і увінчаним зовні главкою-цибулиною (19 ст.). Це єдина з таким перекриттям пам'ятка на Волині, що представляє найбільш архаїчний тип української дерев'яної церкви. Під карнизом покрівлі збереглася унікальна в українській архітектурі конструкція стародавнього карниза - у вигляді напіварки-кронштейна. Східний зруб був перекритий зімкнутим зрубовим склепінням, від якого в даний час збереглася лише нижня частина, зашита стелею і прихована зовні під високим дахом, увінчаним главкою. Конструкція дзвіниці - всередині каркасна аркова з різьбленими кронштейнами, кріпиться тиблями. У 19 столітті вона була обшита і підвищена.

В інтер'єрі [[бабинець]] сполучається з основним об'ємом химерної фігурною аркою-вирізом, по боках якої збереглися фрагменти декоративного розпису (16 ст.)<ref name="довідник"/>.

[[Файл:Одигитрія Гішинська.jpg|міні|ліворучправоруч|200 пкс|Одигітрія Гішинська]]

Ікону Божої Матері «Одигітрія Гішинська» було явлено [[13 лютого]] [[1998]] року у храміцерквіі святого великомученика Димитрія Солунського села [[Гішин]]. Образ, згідно з висновками спеціалістів, написаний у [[16 століття|16 столітті]] і належить до типу Богородичних ікон, іменованих «Одигітрія». Був іконостасним образом, потім тривалий час використовувалася як верхня частина Престолу, мабуть таким чином хотіли зберегти від наруги святиню благочестиві віруючи під час гонінь на Православну Церкву, коли в часи радянської влади сільськийсільську храмцеркву було закрито. Вже чотири з половиною століття Божа Матір через свою ікону «Одигітрія Гашинська» захищає храмцеркву, село та його мешканців від бід та скорбот. Чисельні факти свідчать, що кожен, хто з вірою молиться до Богородиці перед цією іконою, отримує просиме на спасіння душі і зцілення тіла<ref>[http://istvolyn.info/index.php?option=com_datsogallery&func=detail&Itemid=30&catid=9&id=882 Одигітрія Гішинська с. Гішин Ковельського району Волинської області]</ref>.