Вікіпедія

Рильський Максим Тадейович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
м вікіфікація
Рядок 17:
|роки активності= 1907—1964
|напрямок = [[неокласицизм]], [[соціалістичний реалізм]]
|жанр =
|Magnum opus = «Троянди й виноград»
|автограф = Maksym Rylsky Signature.png
|премії = {{ряд2 | {{Ленінська премія|1960}} | {{Сталінська премія|1943}} | {{Сталінська премія|1950}}}}
|нагороди =
{{ряд2 | {{орден Леніна}} | {{орден Леніна|1945}} | {{орден Леніна}}}}
{{ряд2 | {{орден Трудового Червоного Прапора}} | {{орден Червоної Зірки}} | {{Медаль «За перемогу над Німеччиною»}}}}
Рядок 29:
[[Файл:Українські митці.Київ.1923.2.jpg|міні|Зустріч харківських і київських митців. Київ, 1923. Зліва направо, перший ряд: Максим Рильський, [[Меженко Юрій Олексійович|Юрій Меженко]], [[Микола Хвильовий]], [[Йогансен Майк Гервасійович|Майк Йогансен]], [[Михайлов Григорій Якович|Григорій Михайлов]], [[Вериківський Михайло Іванович|Михайло Вериківський]]. Другий ряд: [[Романович-Ткаченко Наталя Данилівна|Наталя Романович]], [[Могилянський Михайло Михайлович|Михайло Могилянський]], [[Василь Еллан-Блакитний]], [[Пилипенко Сергій Володимирович|Сергій Пилипенко]], [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[Филипович Павло Петрович|Павло Филипович]]. У третьому ряду стоять: [[Загул Дмитро Юрійович|Дмитро Загул]], [[Зеров Микола Костянтинович|Микола Зеров]], [[Драй-Хмара Михайло Опанасович|Михайло Драй-Хмара]], [[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]], [[Сосюра Володимир Миколайович|Володимир Сосюра]], [[Тодось Осьмачка]], [[Коряк Володимир Дмитрович|Володимир Коряк]], [[Івченко Михайло Євдокимович|Михайло Івченко]]]]
[[Файл:Максим-Рильський.JPG|thumb|Надгробок Максима Рильського на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] в Києві. Скульптори [[Остапенко Петро Пилипович|Петро Остапенко]], [[Кальницький Павло Федосійович|Павло Кальницький]]. 1969]]
'''Ри́льський Макси́м Таде́йович ''' ({{ДН2|19|3|1895|7}}, [[Київ]]  — {{ДС|24|7|1964}}, [[Київ]])  — український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. [[Список академіків НАН України|Академік]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]].
 
== Біографія ==
Рядок 47:
Писати Рильський розпочав рано. Перший його вірш надруковано 1907 року, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що засвідчила появу видатного поета, була збірка «[[Під осінніми зорями]]» (1918, перевидана в скороченому вигляді 1926).
 
У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «[[Неокласики|неокласиків]]», переслідуваного офіційною критикою за [[декадентство]] і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року  — переклад поеми [[Адам Міцкевич|Адама Міцкевича]] «Пан Тадеуш».
 
Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події й протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи у відвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи в поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», що вийшла в київській газеті «[[Більшовик (газета)|Більшовик]]» 23 вересня 1923 року, ч. 216.).
Рядок 53:
Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті 1931 року закінчилося арештом [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|органами НКВС]], після чого він майже рік просидів у [[Лук'янівська в'язниця|Лук'янівській тюрмі]]. Після ув'язнення [[Остап Вишня]] забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості.
 
1932 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) він проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його товариші-неокласики  — [[Драй-Хмара Михайло Опанасович|Михайло Драй-Хмара]], [[Филипович Павло Петрович|Павло Филипович]], [[Зеров Микола Костянтинович|Микола Зеров]]  — за кілька років були репресовані й знищені радянською владою.
 
Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в [[Уфа|Уфі]], а потім у Москві.
 
Творчість Рильського поділилась на два річища  — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили поета. Одначе це не заважало радянським органам «профілактично» його шпетити. Зокрема, на початку жовтня 1947 року газета «Радянська Україна» друкує статтю «Про націоналістичні помилки М. Рильського», де його звинувачують у «буржуазному об'єктивізмі, відсутності більшовицької партійності і забутті істини, що змістом радянської ідеології і культури була більшовицька ідейність… він не оволодів основами марксистсько-ленінського світогляду… не позбувся впливу буржуазно-націоналістичної ідеології».
 
У радянську добу Рильський написав 35 книжок поезій, найкращі серед яких  — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком [[Національна академія наук України|Академії наук УРСР]].
 
Попри звання, премії, а отже, і виконання замовлень влади («Пісня про Сталіна», скажімо, була написана на офіційне замовлення від Комітету у справах мистецтв УРСР), за тоталітарних часів Максим Тадейович зумів зберегти в собі людську порядність. Наприклад коли перекладач [[Кочур Григорій Порфирович|Григорій Кочур]] звільнився з таборів, Рильський позичив йому 80 тис. рублів, щоб він купив собі будинок в [[Ірпінь|Ірпені]]. Як згадувала вдова видатного поета [[Плужник Євген Павлович|Євгена Плужника]], єдиний, хто з друзів-літераторів носив заарештованому чоловікові в тюрму передачі, був Рильський.
 
У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором академічного [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії]]. Поетові двічі було присуджено [[Сталінська премія|Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва]] (1943 року премію 1-го ступеня за збірки віршів: «Слово про рiдну матiр», «Свiтова зоря», «Свiтла зброя» й поему «Мандрiвка в молодiсть»; 1950 року премію 3-го ступеня за переклад українською мовою поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш»), а 1960 року &nbsp;— [[Ленінська премія|Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва]] за збірки віршів «Далекі небосхили» (1959) та «Троянди й виноград» (1957). Крім «офіційної» поезії поет творив і глибоко патріотичну, яку декламував тільки з пам'яті окремим близьким і не довіряв паперу та забрав із собою в могилу<ref>[http://www.galychyna.if.ua/publication/human/svoju-tajemnicju-rilskii-zabrav-u-mogilu/ Свою таємницю Рильський забрав у могилу].</ref>.
 
Помер 24 липня 1964 року в Києві, похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]].
 
== Вшанування пам'яті ==
: ''Див. також '''[[Вулиця Максима Рильського]]'''.''
* 1965 року на честь Максима Рильського було названо [[вулиця Максима Рильського (Київ)|вулицю]] в Києві, де він жив і працював у 1951—1964 роках (колишня назва &nbsp;— Радянська). Вулиця пролягає поруч із [[Голосіївський парк імені Максима Рильського|Голосіївським парком]], який 1964 року теж був названий на честь Рильського. 2003 року біля центрального входу до парку відкрито пам'ятник поетові (автори &nbsp;— скульптор [[Остапенко Петро Пилипович|Петро Остапенко]] та архітектор [[Стукалов Олег Костянтинович|Олег Стукалов]]).
* У будинку в Києві, де жив Максим Рильський (нинішня адреса &nbsp;— вул. Максима Рильського, 7), з 1968 року працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм встановлено бронзове погруддя Рильського (скульптор [[Ковальов Олександр Олександрович|Олександр Ковальов]]).
* 1972 року постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна [[Премія імені Максима Рильського|премія ім. Рильського за найкращий художній переклад]].
* Пам'ятна дошка на будинку колишньої земської управи в м. Сквирі, де працював М. Рильський (встановлена його другом Йосипом Магометом).<ref name="Л16"/>
* В Уфі 2 жовтня 1985 року на честь Максима Рильського названа одна з вулиць на житловому масиві Сіпайлово.
* Восени 2016 року його іменем назвали центральну вулицю в місті Сквирі<ref>досі називалась ім. Карла Маркса</ref><ref name="Л16">''Ціон В.'' Свято на нашій вулиці, або як Максим Тадейович Карла Генріховича поборов // Літературна Україна. &nbsp;— 2016. &nbsp;— № &nbsp;38 (5667) (6 жовт.). &nbsp;— С. 16. (У плині подій).</ref>
 
<gallery widths=180 heights=180>
Рядок 124:
{{стовпці|3}}
* «[[Пан Тадеуш]]» [[Адам Міцкевич|''Міцкевича'']]
* «[[Людина, що збудила вулкани]]» {{Не перекладено|Жорж-Густав Тудуз||fr|Georges-Gustave Toudouze}}<ref>[http://philology.knu.ua/library/zagal/Literaturoznavchi_studii_2012_34/122_130.pdf Л.&nbsp;В. &nbsp;Коломієць. Перекладацька й редакторська діяльність Максима Рильського в період національного ренесансу]</ref> -&nbsp;— науково-фантастичний роман
* «[[Кінець однієї епохи]]» [[Клод Ане|Клода Ане]]
* «Ернані» [[Віктор Гюго|''Гюго'']]
Рядок 152:
* [http://www.pisni.org.ua/persons/223.html Біографія Максима Тадейовича Рильського]
* [http://odes-transl.com/index.php?page=rylskyi-award Літературна премія ім. М. Рильського]
* [https://www.youtube.com/watch?v=ONh3w5tVrEw Максим Рильський. Пісня (М. &nbsp;В. &nbsp;Лисенкові) (аудіо)]
* [https://www.youtube.com/edit?o=U&video_id=Y92fSJ2ZjmM Й.-В. Ґете. Природа і мистецтво. Переклад Максима Рильського (аудіо)]
* [https://www.youtube.com/watch?v=6v59BiM-gVs&t=22s Олександр Пушкін. Євгеній Онєгін. Вступ. Переклад Максима Рильського (аудіо) ]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рильський_Максим_Тадейович