E-4 NAOC: відмінності між версіями

[[Техніка зв'язку]] та [[Технічний засіб обробки інформації|технічні засоби обробки інформації]], встановлена на перших трьох Е-4А, була знята зі списаних літаків-командних пунктів КНШ [[Boeing EC-135|EC-135J]], виведених з бойового складу Стратегічного авіаційного командування США. З початку [[1982]] року, згідно з програмою 481В, на всіх літаках Е-4А були проведені роботи по їх переобладнанню у модифікацію Е-4В, яка відрізнялася від попередньої вдосконаленим радіозв'язковим обладнанням, новими системами обробки, відображення і передачі даних. Основним виконавцем робіт по розробці удосконаленої [[Радіоелектронна апаратура|радіоелектронної апаратури]] для Е-4В виступала компанія {{не перекладено|Raytheon Intelligence, Information and Services|E-Systems||Raytheon Intelligence, Information and Services}}, підрядниками&nbsp;— фірми [[Electrospace Systems]], {{не перекладено|Rockwell Collins|Collins||Rockwell Collins}} і [[Radio Corporation of America|RCA]].<ref name="airwar">{{cite web

Літак Е-4В оснащені тринадцятьма різними системами [[Радіозв'язок|радіозв'язку]], в тому числі [[Наддовгі радіохвилі|наддовгохвильового]] і [[Супутниковий зв'язок|супутникового]], що забезпечує високу надійність управління. [[Радіоелектронна апаратура|Бортове обладнання]]&nbsp;— наддовгохвильова [[радіостанція]] AN/ARC-183 з УНЧ-передавачем і буксируваною дротяною антеною типу «подвійний трал», довжиною близько 8 кілометрів ([[діапазон частот]] 17-60 кГц, [[Потужність електричного струму|потужність]] 100—200 кВт) для зв'язку з [[Атомний підводний човен|атомними підводними човнами]] з [[Балістична ракета|балістичними ракетами]], які знаходяться на бойовому чергуванні в [[Світовий океан|Світовому океані]], радіостанції систем супутникового зв'язку [[Wideband Global SATCOM|AFSATC0M]] і [[MILSTAR]], радіостанція супутникового [[Мікрохвильове випромінювання|НВЧ-зв'язку]] AN/ASC-24 для роботи в стратегічних багатоканальних супутникових системах зв'язку DSCS-2 і DSCS-3&nbsp;— вона забезпечує передачу [[Телефонний зв'язок|мовних]], [[Телеграфний зв'язок|телеграфних]] повідомлень та [[Цифровий зв'язок|цифрову передачу даних]] (діапазон частот 7-8 ГГц, потужність 11 кВт; [[Лінзова антена|параболічна антена]] станції діаметром 91&nbsp;см встановлена ​​під обтічником у верхній частині фюзеляжу літака), апаратура дальнього [[Ультракороткі хвилі|УКХ-радіозв'язку]] та [[Ретранслятор|ретрансляції]] (діапазон 225—400 МГц)&nbsp;— радіостанції AN/ARC-89(V), AN/ARC-150, AN/ARC-164(V), AN/ARC-196 і AN/ARC-513 та 75-канальна апаратура [[ущільнення сигналів]] на одній з фіксованих частот, також на борту є [[Короткі хвилі|короткохвильова]] радіостанція AN/ARC-58<ref name="airwar"/>.

Як і літак-командний пункт попереднього покоління EC-135С, Е-4В оснащені апаратурою управління вузлом зв'язку AN/ASQ-121 [[HARDS]]. На літаках встановлені кінцеві пристрої відображення {{не перекладено|Система попередження про ракетний напад|системи попередження про ракетний напад||Early-warning radar}}, встановлена апаратура системи управління пусками [[Міжконтинентальна балістична ракета|міжконтинентальних балістичних ракет]] {{не перекладено|Повітряна система керування пусками|ALCS||Airborne Launch Control System}} і роботою в системі електронного зв'язку 494L, яка дозволяє здійснювати пуски МБР безпосередньо з борту літака, а також перенацілювати їх минаючи проміжні пункти управління<ref name="airwar"/>.