Степа Степанович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація, правопис |
м вікіфікація |
||
Рядок 78:
=== Участь у війнах ===
[[14 травня]] [[1876]] року Степанович прибуває до [[Крагуєваць|Крагуєваця]]. Його підпорядковано до Шумадійської дивізії під командуванням полковника Любомира Узун-Мірковича. Його завдання полягало в тому, щоб в терміновому порядку передавати накази командирам. Шумадійська дивізія входила до складу основної частини армії Моравії, але пізніше вона була поділена на декілька
[[Файл:Young Stepa Stepanovic.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Портрет Степановича у роки навчання в Артилерійському училищі]]
Рядок 85:
[[31 серпня]] [[1876]] року 4-й корпус дістався Курилово і атакував ворожі позиції. [[11 вересня]] [[1876]] року розпочалася Битва біля Кревета, в якій Степанович проявив свою хоробрість, за яку був нагороджений першою своєю відзнакою — золотою медаллю за відвагу. Битва закінчилася перемир'ям.
[[13 лютого]] [[1877]] року Степа Степанович був підвищений у званні до піхотного [[лейтенант]]а і призначений
У Другій сербсько-турецької війни Степа Степанович брав участь
[[3 грудня]] [[1877]] року Шумадійська дивізія почала рухатися від Пірота до Ниша крізь важкопрохідну місцевість у горах. [[23 січня]] [[1878]] року сербське командування дало наказ штурмувати османів і звільнити місто [[Вранє]]. Битва за Вранє офіційно почався 26 січня: батальйон Степановича перейшов на ліву сторону річки [[Морава]] і атакував османів. Битва закінчилася 31 січня перемогою сербської армії.
Рядок 97:
[[1 вересня]] [[1882]] року Степановича підвищено у званні, і переведено до Ужице, де він залишався там до [[13 лютого]] [[1883]] року. Після повернення до Крагуєваця він був призначений військовим [[ад'ютант]]ом в Шумадійському піхотному полку. У період до початку та після [[Сербсько-болгарська війна|Сербсько-болгарської війни]] він викладав військові дисципліни у першій гімназії Крагуєваця. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.
[[29 червня]] [[1907]] року Степанович підвищений у званні до [[генерал]]а. [[12 квітня]] [[1908]] року був сформований новий уряд і Степанович призначений 34-м міністром оборони. У жовтні того ж року після [[Боснійська криза|анексії Боснії]] пройшли масові демонстрації людей, на яких громадяни вимагали оголосити війну [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]]. Однак Степанович виголосив промову, під час якої попередив про те, що країна не готова до ще однієї війни. Його заява
Однак на початку березня [[1911]] року Степановича знову призначено міністром оборони. Сербія разом з іншими балканськими країнами створила [[Балканська Ліга|Балканський союз]] спрямований проти Османської імперії протягом [[Балканські війни|Балканських воєн 1912—1913]]. Разом з генералом Радомиром Путником Степанович успішно провів мобілізацію в рядах сербської армії.
У часи [[Перша світова війна|Першої світової]] у [[Битва біля Цери|Битві біля Цери]] армія під командуванням Степановича вщент розбила австро-угорські війська 21 дивізіону 8-го корпусу. За успішне командування Степанович був підвищений до рангу [[Воєвода (військове звання)|воєводи]] ({{lang-sr|вoјвода}}). У Битві на Дрині Степанович успішно відбив кілька атак, а також зумів захистити Мачву (історичну область Сербії) від атаки австро-угорських військ. У [[Битва біля Колубари|Битві біля Колубар]] [[2-га армія (Сербія)|2-га армія]] Степановича розбила [[5-та армія (Австро-Угорщина)|5-у]] і [[6-та армія (Австро-Угорщина)|6-у армію]] австрійського [[фельдцейхмейстер]]а Оскара Потіорека, завдяки чому був звільнений Белград.
Також Степанович досяг незначних тактичних результатів на Салонікському фронті при наступі в квітні 1917 року. Проте рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочався [[15 вересня]] [[1918]] року. На кінець операції болгарські війська і [[11-та армія (Німецька імперія)|11-та німецька армія]] були розбиті, і 29 вересня [[Болгарське царство]] капітулювало і відкрився шлях для остаточного звільнення Сербії.
=== Останні роки життя ===
| |||