Фотинський Орест Авксентійович: відмінності між версіями

'''О́рест Авксе́нтійович (Оксентійович) Фоти́нський''' (*{{ДН|23|12|1862}}, с. [[Батьків (Радивилівський район)|Батьків]] [[Кременець]]кого повіту Волинської губернії — †[[1931]], [[Житомир]]) -  — історик, археограф, архівіст, краєзнавець.

Народився в сім’їсім'ї священика. Здобував освіту в Кременецькому духовному училищі, Волинській семінарії (1877–18831877—1883), Київській духовній академії (1883–18871883—1887), яку закінчив із званням кандидата-магістра. Після закінчення навчання основним фахом обрав педагогічну діяльність: працював у Волинськії жіночій єпархіальній школі (1888–19161888—1916), духовній семінарії (1916–19181916—1918), в жіночій (1900–19161900—1916), першій чоловічій (1907) та приватній чоловічій (1905–19081905—1908) гімназіях.

За радянської влади продовжував працювати викладачем історичних дисциплін у вчительській семінарії (1917–19241917—1924) та Волинському ІНО (1919–19291919—1929) на посаді професора. Крім педагогічної, провадив наукову роботу: був співзасновником і керівником Волинського єпархіального давньосховища (1899–19161899—1916), завідував історичним відділом Волинського науково- дослідного музею (1903–19241903—1924). Був членом ряду наукових установ: Волинського історико-археологічного товариства та губернського статистичного комітету, Історичного товариства Нестора-літописця, НТШ; співпрацівником московських археологічного товариства та товариства любителів російської історії і старовини та ін. Був одним із засновників Товариства дослідників Волині.

В революційний час очолив роботу з охорони архівів Волині: завідував архівною секцією ГУБКОПМИСу (1919–19221919—1922), губернським архівним управлінням (1922–19231922—1923), пізніше працював заступником завідувача губарху з наукових питань.

1924–1925 1924—1925 рр., перебуваючи на посаді заступника завідувача губархом, керував впорядкуванням і описуванням архівів поштово-телеграфних установ, Волинської дирекції народних шкіл, книг архіву з’їздуз'їзду мирових суддів та дільничних суддів Волинської мирової округи. За його пропозицією видано накази про обов'язкову реєстрацію і описування документів в повітових архівах, що сприяло зміцненню архівної системи в губернії.

В кінці 1925  р. залишив роботу в архівних установах і повністю перейшов на викладацьку діяльність, працював у Волинському ІНО та медичній профшколі.

* Очерки из истории быта монастырских крестьян на Волыни в XVII– XVIII XVII—XVIII вв. // Труды Общества исследователей Волыни. – — Житомир, 1910. – — Т. 3. – — С. 1–46, 1–112 (докум.)

* Юрий Немирич. Эпизод из истории Волыни XVII  в. // Там же. – — Вып. 1. – — С. 3–29

* ''Шевчук М.'', ''Титов В.'' Відоме і невідоме “Товариство«Товариство дослідників Волині”Волині» // Україна: наука і культура. – — Вип. 24. – — К., 1990

* ''Кондратюк Р.'' Державний архів Житомирської області: Історико-краєзнавчий нарис. – — Житомир, 1997. – — С. 8–11