E-4 NAOC: відмінності між версіями

Компанія [[Boeing|«Боїнг»]], яка в той час будувала для ВПС літаки-ретранслятори і повітряні командні пункти (NEACP) {{не перекладено|Boeing EC-135|EC-135J||Boeing EC-135}}, запропонувала свій літак на базі цивільного [[Широкофюзеляжний літак|широкофюзеляжного лайнера]] [[Boeing 747|Boeing 747-200B]]. Відповідно до програми 481B NEACP, відділ електронних систем ВПС США у лютому [[1973]] року підписав контракт з «Боїнгом» на два перші літаки E-4A NEACP (''National Emergency Airborne Command Post''). Програмою передбачалося проведення переобладнання кількох Боїнг-747-200В на повітряні командні пункти. На різних етапах потрібна кількість літаків варіювалася від чотирьох до семи — існували плани мати три ПКП [[Об'єднаний комітет начальників штабів США|КНШ]] і чотири літаки в ролі ПКП {{не перекладено|Стратегічне авіаційне командування|САК||Strategic Air Command}}. В кінцевому підсумку, однак, було вирішено побудувати три повітряних командних пункти Е-4А і ще один літак — відразу в удосконаленому варіанті Е-4В NAOC (''National Airborne Operations Center''). Також було вирішено згодом дообладнати усі літаки Е-4А до рівня Е-4В. Остаточно було вирішено, що всі літаки Е-4 надійдуть в розпорядження [[Об'єднаний комітет начальників штабів США|комітету начальників штабів збройних сил США]] і слугуватимуть в якості резервних [[Система управління військами|пунктів управління]] вищого військового керівництва країни в умовах [[Надзвичайна ситуація|надзвичайних ситуацій]] чи з початком [[Війна|бойових дій]].

 

 

Boeing E-4B перебувають на озброєнні [[Повітряні сили США|ВПС США]]. Складають 1-у [[Ескадрилья|ескадрилью]] повітряних командних пунктів (1ACCS) 55-го стратегічного розвідувального [[Авіакрило|авіакрила]] та базуються на [[Військово-повітряна база|авіабазі]] [[Оффут (авіабаза)| Оффут]], поблизу [[Омаха|Омахи]], [[Небраска]].