Гаптування: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація, уточнення |
вікіфікація, уточнення |
||
Рядок 6:
«Зронив (князь) жемчужну душу із хороброго тіла через золоте ожереліє», — мовиться в «[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім]]». «Опліччям» або «ожерелієм» називався круглий та квадратний виріз князівської сорочки, що облягав плечі й шию і прикрашався узорами золотного гаптування та коштовним камінням.
Крім виробів золотного шитва, які високо цінувались і зберігались у соборах, літописи згадують і тих, хто створював їх. Так, у [[XI]] столітті Анна-Янка, сестра [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]], дочка великого князя Всеволода «из грекъ», яка прийняла постриг у створеному її батьком [[Андріївський монастир|Андріївському монастирі]] в Києві, організувала школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. Анна, дружина Рюрика Ростиславовича, вишивала для своєї родини і для оздоблення церков: «Сама прилєжала трудамъ и рукодѣлиємъ швєнієм золотом и сєрєбром, яко для сєбя и дѣтєй своих, пачє жє дѣля монастыря Выдубєцкаго». У княжих родинах жінки захоплювалися гаптуванням і шитвом коштовним камінням і перлами. Використовуючи працю й інших жінок, вони створювали власні майстерні. Така князівська майстерня відома за часів [[Андрій Боголюбський|Андрія Боголюбського]].
У [[ХІІІ]] столітті розвиток гаптування, як і всієї культури, був загальмований татаро-монгольською навалою, але художні традиції та вміння не були втрачені. Видатною пам'яткою давньоруського шитва є зображення [[
Одяг янголів вирішено на зіставленні золота і срібла. Саме їхня мінлива гра, переливи блиску відіграють головну роль у художньому вирішенні образів у цілому. Особливий інтерес становить фігура святого Григорія, яка найкраще збереглася. Постать має легкі, граціозні пропорції, обличчя вишите світлим шовком з яскравим виділенням червоним шовком губ, з чітким підкресленням лінії брів, що майже під прямим кутом переходять до лінії носа. Бганки одягу персонажів підкреслено тонкими лініями, які відтворюють рух тканини, що надає їм чіткості і графічності. Лаконізм силуетів, їхня виразність, граціозність і артистизм володіння лінією виявляють широку освіченість майстринь, високу їхню професійну підготовку, глибоку обізнаність як з іконописом, так і з найкращими досягненнями галтувального мистецтва в цілому.
Вже в [[XIV]]–[[XVII]] ст. золотне шитво знову широко входить в побут вищої верхівки суспільства, а сюжетне шитво релігійного характеру — плащаниці, пелени, [[фелон]]і, [[Покриви (літургія)|покрівці]], [[палиця (облачення)|палиці]], [[підризник]]и та інше, на яких зображувались постаті святих та біблійні сцени — використовувалось в декоративному оздобленні храмів, літургійній службі та в одязі духівництва. Гаптування цього часу розвивалось у стилістично-художній єдності з мистецтвом іконопису, [[стінопис]]у та гравюри.
Шедевром українського гаптування вважається так званий золочівський фелон [[XV]] ст. — верхнє вбрання священиків — із Національного музею у Львові, який наслідує традиції золотного шитва ХІІ століття. Робота характеризується застосуванням різноманітних швів гаптування, віртуозним технічним виконанням, витонченими пропорціями постатей.
Друга половина XVII століття — початок XVIII століття — період [[гетьманщина|
Великі соціально-культурні потреби суспільства сприяли розквіту мистецтва гаптування та спонукали до виникнення [[цех]]ів. У [[1658]] році великий гаптарський цех було відкрито у [[Львів|Львові]]. В цей період були створені видатні пам'ятки літургійного шитва, в якому започатковуються художні риси українського бароко. Яскравим зразком мистецького виконання є пелена [[1689]] року з колекції музею [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]], на якій тонко зображено постаті Христа, Богоматері, Іоанна Богослова, у виразі їхніх облич передано спокійність, вірність своїм переконанням. Пелену — прямокутний покров — використовують для покриття престолів, святих дарів, часто вона знаменує плащаницю. На іншій роботі — палиці «Богоматір дарує ікону» кінця [[XVII століття]] з колекції цього ж музею — в центрі зображено Богоматір з янголами, праворуч — Антонія та Феодосія Печерських, ліворуч — групу людей в українському національному вбранні, серед яких — гетьман Мазепа з чудотворною іконою в руках та його мати, ігуменя Вознесенського монастиря.
|