Пікая: відмінності між версіями

'''Пікайя''' (''Pikaia gracilens'') — невелика червоподібна тварина, яку вважають предком [[Хребетні|хребетних]]. Пікайя була схожа на [[ланцетник]]а з хвостовими плавцями близько 4 см завдовжки. Її викопні рештки знайшли в сланцевих відкладах [[Берджес-Шейл]] ([[Канада]]) у шарах віком 530 млн років. Задня половина її червоподібного тіла була сплющена і помітно розширена. ЙмовірноІмовірно, тварина могла активно плавати, хвилеподібно згинаючи тіло, в першу чергу —передовсім його сплющену задню частину. Хоча у пікайї не було зовнішніх скелетних утворень, всередині її тіла проходив тяж, який служивслугував опорою для мускулатури — [[нотохорд]]. Таким чином пікайя є найдавнішим відомим нам хордовим. Будова хорди ріднить пікайю з сучасним ланцетником. Мускулатура пікайї, подібно до мускулатури ланцетника, була розділена на сегменти косо розташованими септами. На передньому кінці тіла пікайї розташовувалася пара довгих щупалець, які виконували функцію органів дотику.

Пікайя відрізняється від усіх відомих нижчих хордових рядом унікальних ознак. У неї була маленька плоска голова з парою довгих щупалець і дев'ять пар гіллястих придатків на передньому кінці тіла (можливо, зовнішні зябра). У основи придатків знаходилисябули невеликі отвори, що з'єднували порожнину глотки з навколишнім середовищем. Довге, сплощене з боків тіло пікайі мало характерні для хордових м'язові сегменти — [[міомери]] — і було зверху та знизу облямоване вузькими плавцями. На думку дослідників, пікайя є найбільш «базальним» (примітивним) з відомих на сьогоднішній день хордових.

ПершеУперше короткий опис пікайї було1911 опублікованороку вопублікував 1911Чарлз році Чарльзом УолкоттомУолкотт (Charles Walcott), першовідкривачем фауни сланців Берджес. Не будучи професійним зоологом, Уолкотт інтерпретував пікайю як кільчастого багатощетинкового черв'яка — [[поліхети|поліхету]]. Гіллясті парні придатки на передньому кінці тіла пікайї дійсно легко прийняти за параподії поліхет, а пара довгих вусиків-антен на голові наводить на думки про що завгодно, тільки не про хордових. Проте вже сучасники Уолкотта помітили дивну подібність пікайї з ланцетником — найпримітивнішим зіз сучасних хордових.

Наприкінці 1970-х Конвей Морріс описав у пікайї хорду і характерні сигмоїдально вигнуті м'язові сегменти — міомери, якіяких не зустрічаютьсянемає ні в кого, крім хордових. На цій підставі він запропонував відносити пікайю до типу Chordata. Більшість палеонтологів погодилися з цим, хоча багато деталей будови пікайї залишалися неясними.