Народився у м. [[Воронеж]]і в сім'ї [[священик]]а.
Навчався у Воронезькій духовній семінарії (1778—1784), Слов'янсько-греко-латинській академії та Московському університеті (1784—1788). Викладач, префект, ректор Воронезької духовної семінарії (1789—1794). З 1796 протоієрей у Павловську Воронезької губ., з 1799 в Санкт-Петербурзі. Прийняв чернецтво (1800). <br/> З 1800 викладач та [[префект]] Санкт-Петербурзької духовної академії, настоятель Зеленецького Троїцького монастиря, Троїцько-Сергієвського пустища ([[Санкт-Петербурзька губернія]]). Вікарний єпископ Новгородський (з 1804), архієпископ Вологодський (з 1808), Калузький (з 1813), Псковський (з 1816), митрополит Київський та Галицький (1822—1837). <br/> Член Російської академії (1806), академік [[Петербурзька академія наук|Петербурзької АН]] (1829). Член [[Синод]]у.<br/>Був близький до гуртків М. І. [[Новиков Микола Іванович|Новикова]] та графа М. П. Румянцева. <br/>Автор біобібліографічних словників церковних і світських письменників, праць із церковної історії, у тому числі описів монастирів, церков та монастирських бібліотек, зокрема описів [[Софійський собор (Київ)|Софійського собору]] та [[Києво-Печерська лавра|Печерської лаври]] в Києві, богословських студій, перекладів творів французьких письменників [[Лео фон Кленце|Л. Кокле]], Ф. Фенелона та інших, численних публікацій документів та матеріалів.
Віднайшов у Юр'ївському монастирі в Новгороді грамоту Великого київського князя [[Мстислав Великий|Мстислава Володимировича]], якій присвятив одне з перших палеографічних досліджень у Російській імперії. <br/>Під його керівництвом та на його кошти у Києві проводилися археологічні дослідження фундаментів [[Десятинна церква|Десятинної церкви]] та [[Золоті ворота (Київ)|Золотих Воріт]].
