Французька революція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aced (обговорення | внесок) м Захистив «Велика французька революція»: частий вандалізм ([Редагування=Дозволено тільки автопідтвердженим користувачам] (закінчується 18:46, 1 листопада 2018 (UTC))) |
Best (обговорення | внесок) |
||
Рядок 98:
Починаючи з 11 серпня 1789 року було відмінена двадцятина, що відняло у церкви частину прибутків. 2 листопада того ж року на пропозицію [[єпископ]]а [[Отен]]а Талейрана церковне майно перейшло в управління держави для погашення громадського боргу. Майно ставало державною власністю, а пізніше продавалося, щоб покрити [[державний дефіцит]]. Того ж року були впроваджені [[асигнації]] — паперові гроші. В умовах загрозливої фінансової ситуації Установчі збори зробили національне майно гарантією паперових грошей, власники яких могли обміняти їх на землю. Спочатку вони друкувалися як [[бони]] Казначейства, а у квітні 1790 року для них був встановлений фіксований курс, за яким вони могли обертатися як справжні гроші. Таким чином було випущено асигнацій на 400 мільйонів. Створилися передумови для періоду [[інфляція|інфляції]].
[[Націоналізація]] церковного майна змусила Установчі збори зацікавитися фінансуванням церкви. Цивільна конституція церкви, яку прийняли 12 липня 1790 року, й яка була ратифікована королем 26 грудня 1790 року, перетворила духівництво в державних службовців із встановленою заробітною платою. Церковники відтоді обиралися й повинні були присягати на вірність [[Нація, Закон, Король|нації, закону й королю]]. За древньою гальською традицією, а також почасти, слідуючи духу Просвітництва, яке ратувало за світське суспільство, депутати не поцікавилися думкою [[Папа Римський|Папи Римського]], щодо реформи католицької церкви. У березні 1791 року Папа засудив усі церковні реформи в Франції. У результаті населення розділилося на дві антагоністичні частини. 65 % церковних чинів або відмовилися від присяги або уникало її, що посіяло зерно драматичних подій 92-93 років.
Релігійне питання загострило невдоволення тієї частини населення, що розчарувалися в Революції. З 1790 року на півдні почалися сутички між протестантами й католиками. Питання про присягу стало причиною протиборства на заході, там, де міста підтримували тих священиків, що дали присягу, а села — тих, хто відмовлявся це зробити.
| |||