Когуч Павло Михайлович: відмінності між версіями

| прізвисько = «БоянОлесь», «Павло», «Пробій», «Славко»

| роки служби = [[1943]]—[[19461951]]

| битви = біля с.

Освіта — середня спеціальна: закінчив гімназію та педкурси. За фахом — вчитель. Працював вчителем у с. [[Рибне (Тисменицький район)|Рибне]] Тисменицького р-ну. Активний член товаристтовариств «Пласт», «Сокіл» та «Просвіта», особливо відзначався у драматичному та хоровому гуртках, місцевій футбольній команді «Пробій». Член ОУН із кінця 1930-х рр. В роки німецької окупації за дорученням ОУН працює в українській допомоговій поліції (1942—1943). В [[Українська Народна Самооборона|УНС]] із 1943 р., інтендант сотні «Різуна». Закінчив старшинську школу УПА «Олені» (07.1944). Командир чоти сотні УПА «Заведії» (07.1944-01.1945), командир сотні УПА «Заведії» [[ТВ -22 «Чорний Лісліс»]] (01.-04.1945). 7.04.1945 р. у бою в с. [[Посіч (Тисменицький район)|Посіч]] Тисменицького р-ну тяжко поранений у праву руку, тривалий час лікувався. Командир сотні УПА «Месники» куреня «Смертоносці» (літо 1945 — осінь 1947). Восени 1947 р. після розформування відділу перейшов в лави збройного підпілля ОУН. Організаційний референт (осінь 1947 — 09.1950), а відтак керівник (09.1950-02.1951) Станиславівського надрайонного проводу ОУН. Загинув у криївці під час сутички з опергрупою відділу 2-Н УМДБ. Старший булавний (?), поручник (22.01.1946) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (1945).