Старообрядництво: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 5:
== Історія ==
Старообрядці виступили проти офіційної [[Російська православна церква|Православної Церкви]], у якій [[Никон (московський патріарх)|Московський патріарх Никон]] ([[1652]]—[[1667]]) розпочав реформу богослужбових книг, що полягала у виправленні слов'янських текстів відповідно до книг, що друкувалися у католицькій [[Венеціанська республіка|Венеціанській республіці]] (у цьому допомагали українські вчені [[Єпіфаній Славинецький]], [[Сатановський Арсеній|Арсеній Сатановський]], [[Софонович Теодосій|Теодосій Сафонович]] та інші). Основною причиною протесту стала безглуздість змін<ref>наприклад, у новому тексті [[ірмос]]а першої пісні недільного [[канон (пісня)|канона]] говориться, що євреї перейшли через «червону пучину моря», а [[Мойсей]] мав хрестоподібні руки, хоча в старому тексті фігурує Червоне море та хрестоподібний жест</ref> чи внесення подвійного змісту<ref>у новому тексті [[Символ віри|Символу віри]] вже нема вказівки на те, що Царство Христове настало</ref>. Ця реформа й деякі обрядові зміни наразилися на гострий опір частини духовенства і вірних, які виступали на оборону старих книг, проти офіційного православ'я, що його підтримував уряд. Рух старообрядців, ідеологами якого були [[протопоп]]и [[Аввакум Петрович]], [[Іван Неронов]] й ін., набрав масового характеру після православного собору [[1666]]—[[1667]] років, на якому всіх, хто дотримувався старих обрядів (тобто разом із давно спочилими святими) піддано [[анафема|анафемі]], а церква й уряд почали їх переслідувати. Тоді старообрядці взяли участь у політичних і суспільних рухах проти режиму (у селянській війні під керівництвом [[Степан Разін|Степана Разіна]] ([[1670]]—[[1671]]), у обороні [[Соловецький монастир|Соловецького монастиря]] ([[1668]]—[[1676]]) та Московському повстанні [[1682]] року тощо). Втікаючи від репресій, старообрядці оселялися
== Течії старообрядництва ==
|