Адам Міцкевич: відмінності між версіями

'''Ада́м Бе́рнард Міцке́вич''' ({{lang-pl|Adam Bernard Mickiewicz}}; {{lang-be|Адам Міцкевіч}}; {{lang-lt|Adomas Bernardas Mickevičius}}; [[24 грудня]] [[1798]], селище Заосьє (нині [[Брестська область]], [[Білорусь]]) біля [[Новогрудок]]  — [[26 листопада]] [[1855]], [[Стамбул]]) — один із найвидатніших [[Польща|польських]] [[поет]]ів, засновник романтизму у польській літературі, діяч [[національно-визвольний рух|національно-визвольного руху]]. Засновник польської романтичної драми. У [[Західна Європа|Західній Європі]] його порівнюють з [[Джордж Гордон Байрон|Байроном]] та [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Ґете]]. Під час свого життя у [[Париж]]і був [[професор]]ом Слов'янської літератури в [[Колеж де Франс]]. В основному відомий як автор поетичної новели [[Дзяди (драма)|«Дзяди»]] ({{lang-pl|Dziady}}) та національного епосу «[[Пан Тадеуш]]» ({{lang-pl|Pan Tadeusz}}), який вважають останнім великим епосом шляхетної культури [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Також його вважають [[Національний герой|національним героєм]] Польщі.

 

 

=== Походження ===

Рано втративши батька, Адам Міцкевич з раннього дитинства привчався до самостійного життя. У 1815 році був зарахований «казеннокоштним» студентом [[Вільнюський університет|Віленського університету]].

 

 

Перший віршований збірник Міцкевича («Поезія», т. 1, [[1822]] рік) став маніфестом романтичного напрямку в польській літературі. До 2-го тому «Поезії» ([[1823]] рік) увійшла романтична поема «Гражина», що поклала початок жанру так званої польської поетичної повісті — написана на сюжет з історії Литви, вона утверджувала подвиг і самопожертву героїчної особистості. До другого тому поезії Міцкевича також були включені 2 і 4 частини драматичної поеми [[Дзяди (драма)|«Дзяди»]]. Перша частина поеми залишилася незавершеною, третя частина з'явилася через десять років і мала самостійний характер. Прототипом Адольфа з III частини «Дзядів» був товариш автора, поет [[Янушкевич Адольф Михайлович|Адольф Янушкевич]]. У передмові до другої частини Міцкевич пояснив назву поеми: «Дзяди — це назва урочистого обряду, що його донині практикує простий люд у багатьох місцевостях Литви, Пруссії, Курляндії в пам'ять „дзядів“, тобто померлих предків». Міцкевича полонила в цьому старовинному обряді не лише романтична таємничість, особлива роль долі у земних справах людей. У перших частинах «Дзядів» вже помітна соціальна схема, яка надалі буде основною в творчості Міцкевича.