Духовні навчальні заклади: відмінності між версіями

* На теренах України перші '''академії''' існували в грецьких полісах, серед [[Скіфи|скіфів]] — задовго до [[Хрещення Русі]] князем [[Аскольд]]ом (чи [[Володимир Святославич|Володимиром]]). Освіта була при при монастирях, наприклад старець Овдій керував перекладами [[Біблія|Біблії]] на мову скіфів та [[Сармати|сарматів]] (свідчив [[Ібн Фадлан]], [[Ібн аль-Недім]], монах [[чорноризець Храбр]], Дітмар, [[Святий Іван Золотоустий]], [[Кирило і Мефодій]] [[Салоніки|Солуньські]]). Відомий перший вчений з України [[Діонісій Малий]]. Вчені доби Київської Русі [[Климент Смолятич]], [[Лука Жидята]], [[Яков мніх]], [[Кирило Туровський]], [[Данило Заточник]] та інші. Великий вплив на формування освіти України мали [[Греція]], [[Болгарія]], [[Сербія]], [[Італія]], [[Богемія]], [[Польща]], [[Німеччина]] та ін.. Що давало історії доби [[Середньовіччя]] таких вчених як [[Мелетій Смотрицький]], [[Кипріан (митрополит Київський)|митрополит Кипріан]], [[Франциск Скорина]], [[Федорович Іван]], [[Фіоль Швайпольт]], [[Соболь Спиридон]] та інших. З [[XV]]–[[XVI]] ст. українське православне духовенство здобувало вищу освіту навіть у «монастирській державі» [[Афон]] (Атос). Відомі випускники єзуїтської католицької Академії м. [[Замостя]]: [[Косів Сильвестр]], [[Касіян Сакович]], [[Ісая Козловський-Трофимович]] та ніші. Вчені Козацької доби історії були [[Величко Самійло Васильович]], [[Граб'янка Григорій Іванович]], [[Боболинський Леонтій]] та інші. Крім вчених чужинців в вишах України, при підвищенні освітнього та наукового рівня за кордоном співвітчизники поверталися в Україну і підтримували існуючі або утворювали навчальні заклади. В [[XVI]]–[[XVII]] ст. в Україні при православних Братствах були освітні школи: м. Луцьк (з 1586 р.), Острозька на Волині (з 1576 р.), Скиті, Крехові, Замостя, [[Дрогобич]], [[Рогатин]] та інше. Уславлена від 1576 р. стала [[Національний університет «Острозька академія»|Острозька академія (Слов'яно-греко-латинська академія в м. Острог)]]. Відомий професор Острозької Академії [[Княгиницький Йов]]. Відомі випускники освітньої Львівської братської школи [[Беринда Памво]], [[Йов (митрополит Київський)|Борецький Йов]], [[Петро Могила]] та інші. Була академія у Львові при Ставропігії, в Вільні. У 1700 р. утворена Чернігівська Колегія, Харківський Колегіум і в м. Переясвль. На підросійських теренах України греко-католицьке шкільництво — ліквідоване урядом на момент 1772 р. (з 1830-х рр. почалися репресії проти греко-католиків довершені [[Пратулинські мученики|мучеництвом Пратулинців]]). На теренах України в Австро-Угорській імперії (порівняно зі станом в Російській імперії) при Університеті у м. Львів в 1787 р. засновано «Studium Ruthenum» з викладанням українською мовою (кафедра догматики, пасторальної теології, катехитики). Формується там професура і деканат з освічених українців у [[XIX]]–[[XX]] ст.. Вчені запрошувалися також з [[Стамбул|Царгороду]]. У 1632 р. утворена Києво-Могилянська Колегія ([[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Академія]]) в Києві зі шкіл «Богоявленського Братства» і Києво-печерської школи. У [[Києво-Могилянська колегія|Києво-Могилянській Колегії]] 1/3 кліриків, інші — світські. В якій, крім [[Русини|русинів]] ([[українці]]в та [[Білоруси|білорусів]]), вчилися [[Балканський півострів|балканські]] слов'яни, [[румуни]], [[греки]], [[араби]], [[росіяни]] та ніші. Її філії відкриті в Гощі (Волинь), в м. [[Вінниця]]. Протягом 1817–18191817—1819 р. вводилася російська мова викладання. На теренах України, де не було Росії українці здобували вищу освіту в м. [[Будапешт]] і Ягер ([[Угорщина]]), м. [[Краків]] і м. [[Варшава]] ([[Польща]]), м. [[Рим]] ([[Італія]]), м. [[Трнава|Тирнав]] ([[Словаччина]]), м. [[Прага]] ([[Богемія]]), м. [[Оломоуц]] ([[Моравія]]), м. [[Відень]] ([[Австрія]]), м. [[Бранево|Бравенсберг]] ([[Пруссія]]), м. [[Вільно]] ([[Литва]]), м. [[Белград]] ([[Сербія]]), [[Німеччина]] тощо. Семінарія заснована в [[1827]] р. в м. [[Чернівці]] згодом перетворена на [[Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича|Теологічний Інститут]], який у [[1875]] р. став православним богословським факультетом. При ньому утворилося в 1907 р. академічне товариство «Православна Академія». Попри утиски влади на підрумунських теренах України з 1923 р. вищу освіту українці здобувають в м. [[Будапешт]] ([[Угорщина]]), м. [[Белград]] ([[Сербія]]). Граф і митрополит УГКЦ [[Андрей (Шептицький)|А. Шептицький]] заклав у [[1928]] р. [[Український католицький університет|Теологічну Академію]]. Навчання в ньому тривало 5 років. У [[1924]] р. при Варшавському університеті засновано «Студіум Православної теології», професорами якого були [[Іларіон (Огієнко)|І. Огієнко]], [[Лотоцький Олександр Гнатович|О. Лотоцький]], [[Дорошенко Дмитро Іванович|Д. Дорошенко]], [[Біднов Василь Олексійович|В. Біднов]] та інші. З теренів України в Російській імперії українці вчилися до [[1917]] р. в Академіях м. [[Санкт-Петербург]], м. [[Москва]], м. [[Казань]] і т. д..

Право створювати духовні навчальні заклади мають [[релігійні управління]] і [[релігійні центри]] відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) з метою підготовки [[Священнослужитель|священнослужителів]] і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), зареєстрованих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, у порядку, встановленому Законом.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № &nbsp;987-XII (стаття 11)]</ref>.

Кількість духовних навчальних закладів станом на 01.01.2016 &nbsp;р. складала: Всього&nbsp;— 198;

* Вищі –&nbsp;— 129;

* Середні –&nbsp;— 69.

В них навчалось за денною формою навчання –&nbsp;— 8,2 тис. слухачів та за заочною –&nbsp;— 11,7 тис. слухачів.

У т.ч.тому числі створено релігійними організаціями:

* Православними –&nbsp;— 45;

* Католицькими –&nbsp;— 27;

* Протестантськими –&nbsp;— 46;

* Мусульманськими –&nbsp;— 3;

* Юдейськими –&nbsp;— 7.<ref>[http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245083533 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2016 &nbsp;р.]</ref>

[[Політичний режим]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] з 1918 &nbsp;р. почав насильно закривати ''духовні навчальні заклади'' незалежно від конфесії<ref name="ЕІУ2"/>. Концепція [[секуляризація|секуляризації]], як свідчить новітня історія і статистика [[Девіантна поведінка|девіантної поведінки]] ([[соціологія]]), в результаті часто дає особу нафаршировану [[Інформація|інформацією]] набутою попередніми поколіннями науковців (з їх проблемою застосувати ті знання), але не виховує [[особистість]], не залишає місця моралі в юриспруденції і політиці, і не дбає за моральне здоров'я суспільства і таке інше. Довге сидіння за партами для «[[промивання мізків]]» за даними медичної соціології спровокувало чималу кількість [[сколіоз]]у та інше. Вилучення з середньої загальноосвітньої програми «[[Жовтневий переворот 1917|дореволюційних]]» дисциплін, таких як [[логіка]] й інше для виховання загальної атмосфери в суспільстві, в результаті дало шар так званої «інтелігенції» легко піддатливої на примітивно-інтелектуальні директиви держави (контингенту осіб з відмінною [[Ментальність|ментальністю]]), імітацію «демократичних процесів» тощо. Соціальне приниження низькою зарплатою педагогів спровокувало не престижність професії вчителя, зниження якості освіти, [[Міграція з України|виїзд з України]] вчених і високо-кваліфікованих фахівців тощо. Наслідки опускання освіти достатньо простежити на порівнянні програми освіти [[Північний Рейн — Вестфалія|Рейн-Вестфалії]] і [[УРСР]], коли в німецьку програму входило навчити учнів плавати (в радянсько-українську&nbsp;— ні), в наслідку у [[СРСР]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] при [[Форсування Дніпра (1943)|форсуванні Дніпра]] багато гинуло радянських військових не від куль, а через те, що не вміли плавати. Моральна деградація вплинула на усталеність «подвійного стандарту» суспільного життя&nbsp;— одне написано в законах, а друге роблять, і третє думають. Насунула і [[Населення України|демографічна криза]] (вимирання українського народу). Криміногенна ситуація і [[Безпритульні діти|покинуті напризволяще діти]] відбирають щасливе майбутнє України. Понад 70&nbsp;% української молоді настроєна покинути Україну, вважає що може себе реалізувати не на Батьківщині в Україні тощо. Нинішню Україну іноземці свідчать, що впізнають по словах [[Проституція в Україні|секс-тур в Україну]], [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобиль]], футбол ([[Шевченко Андрій Миколайович]]) і бокс ([[Кличко]]).

== Джерела та література ==

* ''В. &nbsp;А. &nbsp;Войналович''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=19640 Духовні навчальні заклади] // {{ЕСУ}}