Після взяття влади в Росії в 1917 р. [[більшовики]] (комуністи) самі здійснювали політику експлуатації, оскільки часто не оплачували адекватно працю трудящих. Крайня форма комуністичної експлуатації проявилась в утворені концтаборів в [[СРСР]] та призвела до масового голоду на селі в 1921, 1932-33 та 1947 р. Згідно з теорією радянських комуністів, в 1920-30-х рр. в СРСР існувала така форма устрою як "державний капіталізм при диктатурі пролетаріату" з метою спрямування сил на будівництво економіко-технічного базису соціалізму. Із начебто досягненням останнього на середину 1950-х рр. державний капіталізм замінився на соціалістичну формацію (з 1977 р. - на "розвинутий соціалізм", але з капіталістичними рудиментами (пережитками) - заробітною платою, товарно-грошовим обігом, споживацькою мораллю тощо.
