Титан (супутник): відмінності між версіями

Важливі дослідження були виконані апаратом «[[Вояджер-1]]». 12&nbsp;листопада 1980&nbsp;року станція пройшла на відстані 5600&nbsp;км від Титана, проте отримані знімки не дозволили розрізнити будь-які деталі поверхні через серпанку в атмосфері. «Вояджер-1» зміг вивчити лише склад атмосфери і визначити основні дані, такі як [[маса]] і розмір, а також уточнив [[орбітальний період]]<ref>{{Cite news|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0019103504000958|title=Titan's surface and rotation: new results from Voyager 1 images|last=Richardson|first=James|last2=Lorenz|first2=Ralph D.|last3=McEwen|first3=Alfred|date=2004-07-01|pages=113–124|work=Icarus|volume=170|doi=10.1016/j.icarus.2004.03.010|issue=1|accessdate=2016-09-04}}</ref>.

 

Перші фотографії, що показали структуру поверхні Титана, були отримані телескопом «[[Габбл (телескоп)|Габбл]]» у 1990-х роках. На зроблених в інфрачервоному діапазоні знімках було видно метанові хмари та органічний смог. Чітким контрастом між темними та світлими областями поверхні Титан різко відрізнявся від інших схожих за розміром супутників у Сонячній системі. Звичні для інших супутників [[Метеоритний кратер|кратери]] «Габбл» на Титані не виявив.