Любарський Свято-Георгіївський монастир: відмінності між версіями

Після включення [[Волинь|Волині]] до складу [[Російська імперія|Російської імперії]], василіяни Любарського монастиря неодноразово зазнавали пожеж і переслідувань з боку [[Православна церква|православних]], що належали до Волино–Житомирської єпархії [[Російська православна церква|Російської православної церкви]]. Так, [[8 січня]] [[1795]] року благочинний Костянтинівського округу прибув із офіцером і солдатами до Любарського монастиря. Ректора училища і вчителя фізики він наказав заарештувати, а інших монахів і вчителів, зігнавши в трапезну, насильно примушував приймати [[Православна церква|православ'я]]. Проте василіяни виявили стійкість і не зрадили свого віросповідання. У квітні [[1796]] року монастир зазнав нападу вдруге. Тепер любарський благочинний, маючи в своїй парафії в [[Любар]]і вже 6 храмів, налетів разом зі своїми священиками та солдатами на Любарський монастир і відібрав у василіян церкву<ref>''[[Пащук Іван Григорович|Пащук І.]]'' ФолькльористФольклорист і етнограф І.&nbsp;І.&nbsp;Кравченко.// Велика Волинь: минуле і сучасне: Тези регіональної конференції 14–16 листопада 1991 року. Рівне.&nbsp;— 1991.&nbsp;— С. 68–70, 203.</ref>.