Марія Антіохійська: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) м Haida перейменував сторінку з Maria of Antioch на Марія Антіохійська |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 14:
|дата смерті ={{ДС|||1182}}
|місце смерті =Константинополь
|причина смерті =
|поховання =
|місце проживання =
Рядок 54:
}}
'''Марія Антіохійська''' ([[1145]] — [[1182]]) — [[Візантійська імперія|візантійська]] [[імператриця]] і [[регент]]ша.
== Життєпис ==
Походила з французького аристократичного роду де Пуатьє. Донька [[Констанція (княгиня Антіохії)|Констанції I]], княгині Антіохійської, та графа Раймунда де Пуатьє. Народилася у 1145 році в Антіохії. З дитинства була відома своєю красою. У 1149 році втратила батька, який загинув у битві з військом атабека Мосула біля Інабу. Матір 1153 року вийшла заміж за лицаря [[Рено де Шатільйон]]а, який у 1159 році визнав зверхність Візантії, а наприкінці 1160 року потрапив у полон. В цей час візантійський імператор Мануїл I став вдівцем, тому шукав дружину, оскліьки немав сина-спадкоємця. В цей час Констанція Антіохійська вступила у конфлікт з Аймері Лимозьким, латинським патріархом Антіохії, стосовно регентсва над своїм сином Боемундом III. За цих обставин Мануїл I обрав за дружину Марію, а потім допоміг її матері стати регентшею. 26 грудня 1161 року в Константинополі Марія Антіохійська вийшла заміж за візантійського імператора.
Доволі швидко отримала значний вплив на чоловіка, активно цікавилася політичними справами. Водночас сприяла Мануїлові I ц зміцненні союзів з державами хрестоносців в Сирії та Палестині. 1166 року переконала чоловіка викупити свого брата Боемунда III, що потрапив у полон до Нур ад-Діна, атабека Мосула. Водночас сприяла налагодженню дипломатичних контактів між Мануїлом I і папою римським Олександром III, схиляючи чоловіка до підтримки церковної унії. також сприяла укладанню шлюбу між сином до нькою французького короля.
У 1180 році після смерті чоловіка стала черницею під ім'ям Ксенія, але при цьому отримує права регентши при малолітньому синові—імператорові [[Олексій II Комнін|Олексії II]]. Допомогав Марії в справу керування імперії її коханець протосебаст [[Олексій Комнін (протосебаст)|Олексій Комнін]].
Доволі швидко уряд Марії виявив некомпетентність, зажерливість, посилилося хабарництво. При цьому ргентша надавала підтримку італійським та марсельським купцям на противагу грецьким. Також від управління було відсторонено інших представників династії Комнінів. Це викликало невдаволення візантійської знаті. Спочатку заколот влаштувала Марія Комнін, старша донька Мануїла I від першого шлюбу, та її чоловік цезар Рене Монферратський. Але змову було викрито — Марію Комнін було відправлено до монастиря Діомеда, а її чоловіка отруєно.
У 1181 році заколот підняв [[Андронік I Комнін|Андронік Комнін]] в фемі Халдія. Намагання регентши організувати оброну та отримати допомгу від Угорщини виявилися марними. Внаслідок зради Андронік Комнін захопив Константинополь у 1182 році. Невдовзі стає співімператором Олексія II. Останнього було змушено підписати наказ про страту матері, яку було задушено прихильниками Андроніка того ж року.
== Родина ==
Чоловік — [[Мануїл I]]
Діти:
* [[Олексій II Комнін|Олексій]] (1167—1183), імператор
== Джерела ==
* John Cinnamus, Deeds of John and Manuel Comnenus, trans. Charles M. Brand. Columbia University Press, 1976.
* Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. 7. Auflage, dtv-Verlag, München 1997.
* Lynda Garland, Byzantine Empresses: Women and Power in Byzantium AD 527—1204, first edition (1999), Routledge, ISBN 0-415-14688-7, pages 180—186.
* John Julius Norwich: Bisanzio Splendore e Decadenza di un Impero, Arnoldo Mondatori Editore, Mailand 2000 (Originaltitel: A Short History of Byzantium, 1997).
[[Категорія:Візантійські імператриці]]
[[Категорія:Регенти Візантії]]
| |||