Ікона Розп'ятого Спасителя Зарваницька: відмінності між версіями

 

== Опис ==

[[Файл:Бічний вівтар в церкві Святої Трійці в Зарваниці.png|міні|Бічний вівтар в церкві Святої Трійці в Зарваниці. Монограма [[Христограма|IHS]]. Близько 1900 року]]

Розмір ікони з прив'язкою до старовинних мір довжини становив: дві {{не перекладено|Чверть (міра довжини)|чверті|pl|Ćwierć (miara)}} в ширину та три з половиною чверті у висоту<ref name=":5">{{книга|автор=Лазорак&nbsp;Б.|частина=|заголовок=«Там би тя Бог простив…»: розгадка походження давньої чудотворної ікони Розп'яття Христового в Зарваниці та інквізиційні протоколи опитування свідків щодо зцілення мирян (1728, 1742 рр.)|оригінал=|посилання=|відповідальний=|видання=Дрогобицький краєзнавчий збірник|місце=Дрогобич|видавництво=Коло|рік=2017|том=|сторінки=404–406, 419|сторінок=|серія=XІХ–XХ|isbn=978-617-642-325-6|тираж=}}</ref>.

Згідно з [[Ікона Розп'ятого Спасителя Зарваницька#Коронація|інквізиційним розслідуванням]], щодо фактів чудотворної сили ікони Розп'яття Ісуса Христа на [[Парафія|парафії]] Зарваниця в [[1742]] році, приїхавши до Зарваниці, [[Комісар|комісари]] й [[Делеговані повноваження|делегати]] передусім мали з'ясувати, хто, коли та за яких обставин виявив ікону Розп'яття Ісуса Христа, і як уперше було встановлено факт її чудотворної сили. Перший протокол стосувався опису події щодо знайдення чудотворної ікони<ref name=":1">ЦДІАУ Львів, ф. 408, оп. 1, спр. 911, арк. 1-10, 31-41.</ref><ref name=":4">{{Cite book|url=http://www.przemysl.ap.gov.pl/index.php?c=getfile&id=337|title=Unia Brzeska i jej konsekwencje|last=Лазорак|first=Богдан|year=2017|editor-last=Anna Krochmal i Anna Nowak|publisher=Archiwum Państwowe w Przemyślu|location=Przemyśl|pages=76-79|language=|isbn=978-83-88172-68-7}}</ref>. Свідчити прийшов [[дідич]] Зарваниці 76-літній Стефан Долган, який належав до [[Унійна церква в Речі Посполитій|унійної]] [[Конфесія|конфесії]]. Історія, яку розповів цей мешканець, найточніше розкриває час появи Зарваницької чудотворної ікони<ref name=":5" />.{{Цитата|У [[1728]]&nbsp;р., два тижні перед Великоднем (за [[Юліанський календар|Юліанським календарем]]), мешканець Зарваниці 62-х річний Стефан Долган ({{lang-pl|Stafan Dolhan}}), їдучи з [[Дарахів|Дарахова]], віз пшеницю для насіння, отриману від своїх родичів. Їхав додому манівцями, а далі прямував через зарваницьке поле, серед котрого побачив хустину, яка висіла з якоїсь «шухляди», що стояла на траві. Злізши з воза, Стефан підійшов до знахідки і побачив, що «шухляда» була чорного кольору і мала залізні окуття та зав'язки, а посередині залізну защіпку. Підійшов ближче до знахідки і наважився відкрити защіпку, відчинив дверцята за якими знаходилася шовкова заслінка білого кольору. Частина цієї заслінки містилася поміж дверцят і гойдалася за вітром. Відслонивши її, Стефан Долган побачив образ (ікону) «Ісуса Розп'ятого», мальований на полотні, який був приклеєний до нижньої дошки цієї шухляди. Також чоловік зауважив, що ікона колись була повністю укладена в дерев'яні рами, котрі мали сліди позолоти, щоправда, з тих рам залишилася невелика частина. Стефан Долган поклав ікону на свого воза і повіз до власного дому. У хаті чоловік поставив образ на лаву, яка стояла під вікном. Поступово люди масово почали збігатися до його дому. Приїхав навіть губернатор Зарваниці пан Бартішевський, який прагнув забрати ікону до власної резиденції, пропонуючи за це або 1 битий [[Таляр|талер]] або ж насіння для жита. Натомість Стефан Долган відповів панові, що «…Бога ся не продає, і [я] волію віднести Його до церкви».

''Після перенесення образу до церкви, мешканці Зарваниці стали свідками того, як з нього стали спливати прозорі краплі. Водночас при образі почали відбуватись чудесні оздоровлення хворих''.|3=|4=}}Досі в літературі побутувала хибна думка, яка будувалася виключно на усних переказах, що ікону Розп'яття виявив багатий господар Стефан в [[1740]]-му році<ref name=":5" />. Перший такий переказ уклав священик А. Копертинський у творі «Памятка зъ Зарваницѣ»<ref>{{Cite book|title=Памятка з Зарваниці|last=Копертинський|first=А.|year=1896|publisher=|location=Перемишль|pages=15-16|language=Українська|isbn=}}</ref>.{{Цитата|Було то в року 1740. Зарваницькій господар, чоловік богатий і дуже побожний, Стефан Рисан, виїхав чотирма волами наніч по&nbsp; сіно на свою сіножать. Утруджений цілоденнов тяжков працев здрімався, їдучи на возі,&nbsp;— а пробудився, увидів, що єго воли клячать, а перед ними освітлений ясностію великою у воздусі знаходиться образ «Розпятого на кресті Спасителя». Укляк і он, помолився щиро, вернув додому, дав знати священикам. А тії процесією принесли образ до села і помістили єго в давной церкві.}}

 

=== Період XVIII століття. Формування та розвиток паломницького центру ===