Дієприкметник: відмінності між версіями

Давньоруські суфікси дієприкметника {{lang-cu2|-уч-, -ѧч-}} походять від праслов'янських сполучень ''*-ǫtj-, *-ętj-'', що являли собою поєднання тематичного голосного дієслова (''*-o-, *-i-'') з суфіксом активного дієприкметника теперішнього часу ''*-nt-'', аналогічним дієприкметниковим суфіксам в інших [[індоєвропейські мови|індоєвропейських мовах]] (пор. {{lang-la|ferentis}}&nbsp;— «того, що несе», {{lang-fr|portant}}&nbsp;— «той, що несе», {{lang-el|φέροντος}}&nbsp;— «того, що несе»; {{lang-de|gebärend}}&nbsp;— «той, що народжує»; {{lang-en|bearing}} < {{lang-ang|berende}}&nbsp;— «той, що несе», «той, що народжує»), а також форманта ''*-j-''<ref>{{книга|автор=[[Хабургаєв Георгій Олександрович|Г. А. Хабургаев]]|заголовок=Старославянский язык|посилання= |відповідальний= |місце={{М.}}|видавництво=[[Просвещение]]|рік=1973|том= |сторінок= |сторінки=294-295|isbn=|ref =}}</ref>. Від дієслова ''*nesti'' закономірно утворювався дієприкметник ''*nesontj-'', від ''*nositi''&nbsp;— ''*nosintj-''. Надалі, під впливом фонетичних законів у них відбувалися такі зміни: внаслідок [[назалізація|назалізації]] з ранньопраслов'янських сполучень ''*-on-'', ''*-in-'' утворилися [[носові голосні в праслов'янській мові|носові голосні]] ''*-ǫ-, *-ę-'', а йотоване сполучення ''*-tj-'' зазнало пом'якшення (явище [[йотація в праслов'янській мові|праслов'янської йотації]]), рефлекси якого в різних [[слов'янські мови|слов'янських мовах]] є неоднаковими ({{lang-cu|несѫще, носѧще}}, {{lang-orv|несуче, носѧче}}, {{lang-pl|niosące, noszące}}). У формах називного відмінка чоловічого роду ''*nesonts'' і ''*nosints'' відповідно до [[закон відкритого складу|закону відкритого складу]] прикінцеве ''*-ts'' зникло. При цьому сполучення ''*-ōn'' перейшло в ''*-ūn'', потім прикінцевий ''-n'' також зник відповідно до того ж закону, а ''-ū'' перетворився на звук ''*y'' (''*nesy'', {{lang-cu2|несы}}); сполучення ж ''*-in-'' перейшли в ''*-ę-'' (''*nosę'', {{lang-cu2|носѧ}}). В інших відмінкових і родових формах закон відкритого складу не порушувався, тому давній ''*-tj-'' у суфіксі зберігався: ''*nesontji'' > ''*nesǫtji'' > {{lang-cu2|несучи}}, ''*nosintji'' > ''*nosętji'' > {{lang-cu2|носѧчи}}. Аналогічне явище відбувалося і в латинській мові, там зазнавали спрощення давні сполучення ''-nts-'': ''*ferents > ferens'' («той, що несе»), у той час як у формах непрямих відмінків і в множині випадіння ''-t-'' не спостерігається (''ferentis, ferentem, ferentēs'').