Фридерик Шопен: відмінності між версіями

Ці п'єси можна умовно розділити на дві групи: переважно «європейські» за мелодикою, гармонією, ритмом і виразно «польські» за колоритом. До першої групи належать більшість [[Етюд (музика)|етюдів]], [[Прелюдія|прелюдій]], [[скерцо]], [[ноктюрн]]ів, [[Балада|балад]], музикальнихмузичних [[експромт]]ів, [[рондо]] і [[вальс]]ів. Специфічно польськими є [[Мазурка|мазурки]] і [[полонез]]и.

Хоча Шопен спочатку засвоїв жанри фортепіанної мініатюри, він ними не обмежився. Так, протягом зими, проведеної на Майорці, він створив цикл з 24 [[Прелюдія|прелюдій]] у всіх мажорних і мінорних тональностях. Цикл побудований за принципом «від малого до великого»: перші прелюдії — лаконічні віньєтки, останні — справжні драми, діапазон настроїв — від повної безтурботності до лютих поривів. Шопен написав 4 [[скерцо]]: ці масштабні п'єси, сповнені мужності й енергії, займають почесне місце серед шедеврів світової фортепіанної літератури. Його перу належить дев'ятнадцять [[ноктюрн]]ів — прекрасних, мрійливих, поетичних, глибоко ліричних одкровень. Шопен — автор чотирьох [[Балада|балад]], в його творчості представлені також музикальнімузичні експромти, [[рондо]], а також одна [[віолончель]]на [[соната]]; особливою популярністю користуються його [[вальс]]и.