Вірменський емірат: відмінності між версіями

До середини IX ст. посилилися центробіжні тенденції в середині Аббасидського емірату, де фактично утворилися незалежні держави Саманідів, Тулунідів, Ідрисідів. Водночас посилилися грузинські та вірменські князі, а Візантійська імперія перейшла у наступ. У 850 році було придушено чергове вірменське повстання. Втім у війні 860—863 років візантія здобула значну перемогу, вдершись до Вірменського емірату. В цей час з емірату викоремиласявиокремилася кайситська держава в Манцикерті.

Керували спочатку еміри або вали, яких згодом стали називати титулом остікани. Його ставка якого знаходилася в Дабілі (Двіні). Втім роль еміра обмежувалася питаннями оборони і збору податків. Здебільшого емірат керувався місцевими князями ([[нахарар]]ами). Еміри підпорядковувалися наміснику Кавказа (туди також входив провінції Азербайджан та Джазіра), що походив з правлячої династії. З кінця 780-х років постійні повстання в еміраті та війні Халіфату з сусідами спричинили короткочаснійстькороткочасність прибування емірів (остіканів) на своїй посаді, їх часту заміну.