Вікіпедія

Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 1:
}}{{othernames|Рум'янцев (значення){{!}}Рум'янцев}}▼
{{othernames|Задунайський}}▼
{{Особа
| ім'я = Рум'янцев Петро Олександрович
Рядок 29 ⟶ 31:
| дружина = [[Катерина Голіцина]]
| діти =
| батько = [[Рум'янцев Олександр Іванович]] (1680–17491680—1749)
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Святого апостола Андрія Первозванного}} | {{Орден Святого Олександра Невського}} | {{Орден Святого Георгія 1 ступеня}}}}
{{ряд2|{{Орден Святого Володимира 1 ступеня}} | {{Орден Святої Анни 1 ступеня}}}}
Рядок 36 ⟶ 38:
| employer =
| герб =
}}
▲}}{{othernames|Рум'янцев (значення){{!}}Рум'янцев}}
'''Рум'я́нцев-Задуна́йський Петро́ Олекса́ндрович''' ({{lang-ru|Румянцев Петр Александрович}}, {{ДН2|15|1|1725|4}}, с. [[Строїнці (Рибницький район)|Строїнці]], [[Російська імперія]]  — {{ДС2|19|12|1796|8}}, с. [[Ташань]], [[Переяславський повіт]], [[Полтавська губернія]], [[Російська імперія]])  — [[Граф (титул)|граф]], російський [[державний діяч]] [[полководець]], [[генерал-фельдмаршал]]. Відзначився в [[Семирічна війна|Семирічній війні 1756–17631756—1763]], а особливо як командувач армії в [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецьких війнах 1768–17741768—1774]] ([[Битва при Ларзі|битви при Ларзі]] й [[Битва при Кагулі|Кагулі]]) та [[Російсько-турецька війна (1787–1792)|1787–1792]].▼
▲{{othernames|Задунайський}}
▲'''Рум'я́нцев-Задуна́йський Петро́ Олекса́ндрович''' ({{lang-ru|Румянцев Петр Александрович}}, {{ДН2|15|1|1725|4}}, с. [[Строїнці (Рибницький район)|Строїнці]], [[Російська імперія]] — {{ДС2|19|12|1796|8}}, с. [[Ташань]], [[Переяславський повіт]], [[Полтавська губернія]], [[Російська імперія]]) — [[Граф (титул)|граф]], російський [[державний діяч]] [[полководець]], [[генерал-фельдмаршал]]. Відзначився в [[Семирічна війна|Семирічній війні 1756–1763]], а особливо як командувач армії в [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецьких війнах 1768–1774]] ([[Битва при Ларзі|битви при Ларзі]] й [[Битва при Кагулі|Кагулі]]) та [[Російсько-турецька війна (1787–1792)|1787–1792]].
 
У [[1764]] призначений президентом [[Малоросійська колегія|Малоросійської колегії]] та [[генерал-губернатор]]ом [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]].
 
== Походження ==
Офіційно він син [[Рум'янцев Олександр Іванович|Олександра Рум'янцева]] (1680–17491680—1749)  — денщика російського імператора [[Петро І|Петра І]] і Марії Матвєєвої, онуки відомого російського дипломата [[Матвєєв Артамон Сергійович|Артамона Матвєєва]] (1625–16821625—1682).
 
Артамон Матвєєв служив на [[Україна|Україні]], був прихильником дружніх стосунків із козацькою старшиною. У період визвольної війни на Україні стояв на позиціях приєднання України до Московії. Саме Матвєєв доклав зусиль до приєднання міста [[Київ|Києва]] в XVII  столітті до підлеглих Московії міст України. Мав складні стосунки з нащадками царя Московії [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] і в [[1676]] році разом із родиною був у засланні на Півночі Московії. Трагічно загинув у Москві під час {{нп|Стрілецький бунт|Хованщини|ru|Стрелецкий бунт (1682)}}.
 
Збереглися історичні перекази та плітки, що мати Рум'янцева Марія була однією з коханок царя Петра I. Аби приховати гріх і вагітність, її поспіхом видали заміж за денщика царя. Після народження дитини той на честь царя отримав ім'я Петро. Його хрещеною матір'ю була дружина Петра І, імператриця [[Катерина I]].
Рядок 58 ⟶ 59:
 
== Військова кар'єра ==
Військова кар'єра почалася в [[Фінляндія|Фінляндії]], де він брав участь у [[Російсько-шведська війна (1741—1743)|російсько-шведській війні 1741–17431741—1743 років]]. Отримав чин капітана. Був відправлений батьком у [[Петербург]] до імператриці з приємною звісткою про [[Абоський мирний трактат|Абоську мирну угоду]]. Дочка Петра І, імператриця [[Єлизавета Петрівна|Єлизавета І]], що знала перекази про батьківство Петра Рум'янцева, зраділа звістці й дарувала молодику одразу чин полковника. Наказом імператриці його роблять командиром Воронезького піхотного полку.
 
== Графи Рум'янцеви ==
[[Файл:Carle Vanloo, Portrait de l’impératrice Élisabeth Petrovna (1760).jpg|міні|Імператриця Єлизавета І, художник Шарль Ван Лоо]]
З [[1744]] року батько Петра, Олександр Рум'янцев, отримав від імператриці графський титул для себе й усіх нащадків. Так молодий Петро Рум'янцев став ще й графом. Молодий граф узяв шлюб з княжною Е.  М.  Голіциною, рід якої йшов від Михайла Чернігівського.
 
Після смерті батькау [[1749]] році, Петро, як старший син, став нащадком усієї спадшини родини.
 
== Семирічна війна (1756–17631756—1763) ==
{{main|Семирічна війна}}
Широкомасштабна війна, що охопила всі великі європейські держави того часу і перетнула океани, перекинувшись на [[Північна Америка|Північну Америку]] і навіть [[Філіппіни]].
 
Наслідки для Європи були сумними. Але королі (Фрідріх ІІ) применшували втрати і святкували мирні угоди. Австрія  — 400 тис. вбитих. Прусія  — втратила близько 262 500 чоловік, хоча сам Фрідріх офіційно оголосив про 180 000 вбитих. Росія  — 138 тис. вбитих. Франція  — 168 тис. вбитих. Англія  — 20 тис. убитих. Іспанія  — 3 тис. вбитих. У цілому за війну було вбито понад 600 тис. солдатів і 700 тис. мирних жителів. Загальні втрати склали 1  млн. 300 тис. чоловік.
[[Файл:Bettelndes Soldatenweib.png|міні|Гравер Даніель Ходовецький. Жебракуюча солдатська удова в Німеччині, XVIII ст.]]
 
Військова кар'єра Рум'янцева, що мав уже чин [[генерал-майор]]а, швидко просувалась вперед і до закінчення війни отримав [[Орден Олександра Невського]]. Він брав участь у баталії при Гросс-Егерсдорфі, захваті пруських міст [[Кенігсберг]] і [[Кольберг]].
 
== Нова цариця  — нові призначення ==
Тісно пов'язаний з двором імператриці Єлизавети І, Рум'янцев забажав відставки при [[Катерина II|Катерині II]]. Адже добре знав її вороже ставлення до Єлизавети, що ображала Катерину. У свою чергу Катерина, що сформувалася у відчайдушного, ризикованого політика, позбавлялася багатьох прибічників померлої імператриці. Отримали відставки чи виїхали за кордон граф [[Шувалов Іван Іванович|І.  І.  Шувалов]], [[гетьман]] [[Розумовський Кирило|К.  Г.  Розумовський]], М.  І.  Воронцов (1714–17671714—1767) та інші. Вельможі меншого рангу масово переселялися у [[Москва|Москву]] чи свої родинні садиби.
 
<gallery heights=180 widths=180>
Рядок 85 ⟶ 86:
</gallery>
 
Аби позбавити прихистку канцлера М. &nbsp;І. &nbsp;Воронцова в Санкт-Петербурзі, Катерина ІІ викупила [[Воронцовський палац (Петербург)]], що довго стояв порожнім, а пізніше був перетворений на [[Пажеський корпус]]. Новий двір нової імператриці оточили нові люди &nbsp;— брати Орлови, бастард князя Трубецького [[Бецькой Іван Іванович|Іван Бецькой]], княгиня [[Воронцова-Дашкова Катерина Романівна|К. Воронцова-Дашкова]], [[Паніни]], Чернишови та інші.
 
== Генерал Рум'янцев та імператриця Катерина II ==
Катерина ІІ з підозрою відносилась до Петра Рум'янцева. Але не збиралась кидатися авторитетним полководцем, генералом із військовим досвідом. Вона робить вдалий політичний хід: Рум'янцев залишається генералом, але їде в далеке та майже постійне відрядження в Україну. Аби підсолодити замасковане заслання, Петро Рум'янцев призначається генерал-губернатором Малоросії, як в імперії називали Лівобережну Україну. Фактично генерал Рум'янцев обійняв посаду звільненого гетьмана Кирила Розумовського, але на російській службі, для російської імператриці і задля цілей Російської імперії. Це була якісно інша позиція на відміну гетьманата К. &nbsp;Г. &nbsp;Розумовського. А Рум'янцев наполегливо виконував накази імператриці з Санкт-Петербурга.
 
У [[1765]] році новопризначений генерал-губернатор прибув в Україну, зробив інспекційний об'їзд, наказав зробити [[Рум'янцевський опис Малоросії 1765–1769|''генеральний опис'' провінції Російської імперії]], що був складений у [[1767]] році в Москві.
 
== Російсько-турецькі війни кінця XVIII ст ==
Рум'янцев брав участь у російсько-турецьких війнах 1768–17741768—1774 та 1787–17921787—1792 років. Перемоги у веденні воєн та мирні угоди (при [[Ясський мирний договір|Яссах]], Кагулі, угода [[Кючук-Кайнарджийський мирний договір|Кючук-Кайнарджи]]) та ін. пишно відзначалися в Санкт-Петербурзі і Москві. Почали сходити над військовим обрієм нові зірки &nbsp;— [[Суворов Олександр Васильович|Олександра Суворова]], [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорія Потьомкіна]], [[Кутузов Михайло Ілларіонович|Михайла Кутузова]].
 
[[Файл:Rumyan obelisk.jpg|міні|Рум'янцевський обеліск біля Шляхетського корпусу. [[Літографія]] Карла Бегрова. ХІХ століття.]]
 
Укладена вигідна для імперії Кючук-Кайнарджийська мирна угода спонукала Катерину ІІ дати Петру Рум'янцеву жезл фельдмаршала. Він отримав додаток до прізвища &nbsp;— Задунайський (на знак успішних військових дій, перенесених на задунайські теріторії) і нові землі для себе.
 
Але обережний Рум'янцев відмовився від тріумфальної ходи в Москві, яку йому бажала дозволити могутня імператриця. Імператриця таки наказала створити декілька монументів в столиці на знак військових перемог Рум'янцева-Задунайського, Потьомкіна-Таврійського, Суворова-Римницького. Був встановлений Рум'янцевський обеліск на Марсовому полі в Санкт-Петербурзі. Пізніше його перенесли в садок біля Сухопутного шляхетського корпусу, що не зміг закінчити непосидючий підліток Петро Рум'янцев.
 
== Намісництво в Україні ==
У перший період свого намісництва на Україні (1760–17701760—1770) провадив рішучу централістичну політику російського уряду щодо [[Гетьманщина|Гетьманщини]], що виявилося зокрема під час виборів до Комісії для складання нового «Уложенія» 1767 року (боротьба з автономістичними прагненнями української людности, зокрема [[Козацька старшина|козацької старшини]] й [[духовенство|духовенства]]). За ініціативою Румянцева-Задунайського переведено реформи козацької служби, [[Податкова система|податкової системи]] (встановлення [[подушний податок|подушного податку]]), [[пошта|поштової]] справи, а головне &nbsp;— генеральну ревізію економічного стану населення Гетьманщини (див. [[Рум'янцевський опис Малоросії 1765—1769]]).
 
За урядування Румянцева-Задунайського ліквідовано рештки української [[автономія|автономії]] (скасування [[Малоросійська колегія|Малоросійської колегії]] й [[Полковий устрій України|полкового устрою]] в 1781–17821781—1782 роках, поділ [[Гетьманщина|Гетьманщини]] на три [[намісництво|намісництва]] &nbsp;— [[Київське намісництво|Київське]], [[Чернігівське намісництво|Чернігівське]] й [[Новгород-Сіверське намісництво|Новгород-Сіверське]], поширення на Україну російської системи адміністрації й [[Судова система|судівництва]], ліквідація [[Козацьке військо|козацького війська]] й заміна його карабінерськими полками, поширення на Україну «Жалуваної грамоти» дворянству 1785 року і Міського положення 1775 року, [[кріпосне право|закріпачення]] українського [[селянство|селянства]] [[1783]] року й [[секуляризація]] [[монастир]]ських маєтків [[1786]] року). Але в другий період свого намісництва Румянцев-Задунайський, одержавши або придбавши собі величезні маєтки на Лівобережній Україні, й перебуваючи у зв'язку з російськими опозиційними колами, що орієнтувалися на царевича [[Павло I (російський імператор)|Павла Петровича]] й були ворожі до [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорія Потьомкіна]], увійшов у близькі стосунки з українськими автономістами. Це викликало велике невдоволення [[Катерина II|Катерини II]], яка [[1789]] року усунула Румянцева-Задунайського від керування колишньою Гетьманщиною й призначила на його місце генерала [[Кречетніков Михайло Микитович|Михайла Кречетнікова]] ([[1790]]).
 
Останні роки Румянцев-Задунайський прожив у своїх маєтках на Україні, оточений увагою й пошаною з боку [[Українська шляхта|українського шляхетства]], що виявилося зокрема в позитивній оцінці в «[[Історія Русів|Історії Русів]]» діяльності Румянцева-Задунайського. Він помер самотнім від [[Інсульт|удару]] і був похований у [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]] ліворуч від кліросу Успенської церкви, поховання не збереглося. Нащадки його володіли маєтками на Лівобережній Україні до [[ХХ століття]].
 
== Садиба Рум'янцева &nbsp;— Вишеньки Чернігівська області ==
[[Садиба]] Вишеньки генерал-губернатора Рум'янцева-Задунайського збережена, нині (на 2009 рік) санаторій.
 
Рядок 115 ⟶ 116:
Садибу Вишеньки після закінчення будівництва відвідала імператриця Катерина II під час своєї подорожі в Україну і Крим.
 
Лише провінційне втілення блискучого проекту дещо знижуе надзвичайні мистецькі якості палацу &nbsp;— винятку в садибі Вишеньки.
 
== Посилання ==
<!--* [http://mycityua.com/news/history/2010/11/25/202552.html,print=1 «Первый президент Малороссии». [[Газета по-київські]] 25 лисопада 2010 р.]--><!--404-->
* [http://syw-cwg.narod.ru/bgr_Rum2.html П. &nbsp;А. &nbsp;Румянцев (Всеобщая военная история Голицина)]
 
== Джерела ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рум%27янцев-Задунайський_Петро_Олександрович