Звягель: відмінності між версіями

| перша згадка = [[1257]]

| статус = [[1795]]

| площа = 26.67

| поштові індекси = 11700—11709

| код = 4141

'''Новогра́д-Воли́нський''' (''Возвягель, Звяголь, Звягель, Звягаль'', {{lang-pl|Zwiahel}}, їдиш זוועהיל) — місто при впадінні річки [[Смілка (річка)|Смілки]] до [[Случ (притока Горині)|Случа]], правої притоки [[Горинь (річка)|Горині]]; тепер районний центр [[Житомирська область|Житомирської області]] з населенням 56 тис. осіб.

 

 

== Історія міста ==

Доповненням до цієї характеристики слугує план міста, зроблений у [[1837]] р. (від нього збереглася фотокопія, що перебуває в Новоград-Волинському міському архіві). Цей план дає уявлення про межі міста того часу: на сході — річка Случ, на заході — перетин нинішніх вулиць Шевченка, Пушкіна і Дзержинського, на півдні — район військової частини по вул. Гетьмана Сагайдачного, на півночі — район будинку дитини по вул. Радянській. Центром міста тоді була досить велика базарна площа, що розташовувалася поблизу древнього замку. На ній з різних боків розташовувалися собор, костьол і [[синагога]] (іменована єврейською школою). Посередині площі зображені урядові місця, що розміщалися в древній ратуші. Навколо площі й у її межах притискалися впритул один до одного єврейські будинки і крамниці, їх півкільцем оточували християнські квартали. Недалеко від західного краю міста показаний казенний сад (приблизно в тих же межах, що і нинішній міський сад), а через дорогу від нього — християнський цвинтар із каплицею. Інший цвинтар, єврейський, розміщувався в цей час біля лівого берега річки Случ, у районі нинішньої вулиці Коцюбинського.

 

 

1845 р. в приміщенні поштової станції Новограда-Волинського зупинявся [[Тарас Шевченко]], бувши художником Археографічної комісії Київського університету.

 

=== Революційні віяння ===

У серпні [[1919]] р. місто піддалося масованому обстрілу запальними снарядами з боку окупаційної [[Червона армія|Червоної армії]], у результаті чого вибухнула катастрофічна пожежа. Горіли житлові будинки, магазини і крамниці, аптеки, стародавня ратуша, храми. Протягом декількох годин було знищено близько 1000 будинків. Пожежа охопила значну територію: від кварталу, що примикав до річки Случ, «Нідер» і майже до міського саду. На цій території після нього не залишилося майже жодного дерев'яного будинку, були зруйновані багато двоповерхових будинків «Кута», що додавали центрові міста респектабельний вигляд. У роки [[радянсько-українська війна|радянсько-української]] війни був також зруйнований міст через Случ, і замість нього наспіх спорудили примітивну кладку (т. зв. Ковальський міст). Різко скоротилася за цей період чисельність населення: 22809 жителів у [[1915]] р. і лише 12858 жителів у [[1922]] р. В цих подіях з чудової сторони проявив себе [[Модестов Микола Васильович|Микола Модестов]].

 

 

== Сьогодення ==

 

За 10 км від міста проходить нафтопровід «Дружба» з нафтоперекачувальною станцією в селі Чижівка. За 5 км від міста розташована нафтоналивна станція для завантажування нафтопродуктів в залізничні цистерни, термінали для зберігання нафтопродуктів.

У Новограді-Волинському функціонує 11 середніх спеціальних шкіл (зокрема гімназія та [[Новоград-Волинський колегіум|колегіум]]), 4 вищі навчальні заклади, 3 клубні установи, 9 бібліотек, 2 музеї, музична та художня школи.

 

 

== Відомі люди ==

* [[Марчук Олександр Григорович]] (1988—2015) — лейтенант, командир 3-го механізованого взводу 5-ї роти 2-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Загинув у часи російсько-української війни

* [[Стороженко Олег В'ячеславович]] (1985—2015) — мічман Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

* [[Лисюк Олександр Дмитрович]] (1935—1998) — заслужений лікар України.