Історія Мальти: відмінності між версіями

Після Другої світової війни острову було надане самоврядування -- [[Лейбористська партія (Мальта)|Мальтійська лейбористська партія (MLP)]] на чолі з Домініком Мінтоффом а також національна партія на чолі з Джорджем Борджом Олівером  почала вимагати від Британії повної незалежності. У 1952 році, після коронації [[Єлизавета II|Єлизавети ІІ]], британський уряд погодився надати 3 місця в британській палаті.  У 1955 році прем'єр-міністром Мальти був призначений Доменік Мінтофф. 11 та 12 лютого 1956 року відбувся референдум на якому 77,06% виборців висловилися за пропозицію незалежності, але через бойкот опозиції референдум не набув дійсності. Також спрацювало побоювання британського уряду, що інші колонії також матимуть бажання отримати незалежність. Мальта була єдиною британською колонією, де розглядаласярозглядалося питання інтеграції з Великою Британією. В 1959 році Мінтоффа було звільнено з посади, а його місце мав зайняти Олівієр, але він відмовився сформувати новий уряд. На деякий період питання незалежності не обговорювалось<ref>[http://www.independent.com.mt/articles/2011-05-29/news/maltese-referenda-past-and-present-293274/ Zarb Dimech, Anthony. "Maltese Referenda past and present". The Malta Independent{{ref-it}}]</ref>.