Єлизавета I: відмінності між версіями

Після катастрофи з окупацією та втратою [[Гавр]]а в 1562—1563 роках Єлизавета уникала військових експедицій на континенті аж до 1585, коли вона послала англійську армію на підмогу протестантським [[Нідерландська буржуазна революція|голландським повстанцям]] проти Філіпа II. Це сталося після смерті її союзників [[Вільгельм I Оранський|Вільгельма Тихого]], принца Оранського й Франсуа, герцога Анжу в 1584 році та капітуляції кількох голландських міст перед губернатором Філіпа в [[Австрійські Нідерланди|Іспанських Нідерландах]] Александром Фарнезе, герцогом Парми. У грудні 1584 року союз між Філіпом ІІ і французькою [[{{нп|Католицька ліга (Франція)|Католицькою лігою]]||Catholic League (French)}} в Жуанвілі перешкодив братові Анжу [[Генріх III (король Франції)|Генріху ІІІ]] ефективно запобігти іспанському впливу в Нідерландах. Це також розширило іспанський вплив вздовж французького узбережжя [[Ла-Манш|Ла Маншу]], де переважала Католицька ліга, та залишило англійські позиції уразливими. Облога [[Антверпен]]а 1585 року герцогом Парми змусила англійців та нідерландців активніше протистояти ворогам. Як наслідок, Єлизавета підписала [[Нонсачський договір]], обіцяючи голландцям військову допомогу. Ця домовленість розпочала [[Англо-іспанська війна (1585—1604)|Англо-іспанську війну]], яка тривала до підписання [[Лондонський договір 1604|Лондонського договору 1604]] року.