Редуковані голосні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення |
→Східнослов'янські мови: вікіфікація, уточнення |
||
Рядок 23:
Редукований [ь] у сильній позиції переходив переважно в [e], редукований [ъ] — в [o]. Втім, траплялись і винятки: {{lang-x-slav|*tьnъkъ}} > {{lang2|uk|ru|тонкий}}, {{lang-be|тонкі}}.
Деякі специфічні для окремих східнослов'янських мов наслідки занепаду й вокалізації редукованих голосних відбивають ще давньоруські діалекти. Наприклад, у давньоруських іменниках типу ''льв'', ''ръть'' слабкі редуковані в першім складі непрямих відмінків однини закономірно занепали, як це відбиває
;Українська мова
У сильній позиції редукований ''*ъ'' перейшов у [o] (''*lъbъ > лоб, *rъtъ > рот''), а ''*ь'' — у [e] (''*otьcь > отець, *orьlъ > орел, *kozьlъ > козел'').
У випадках, якщо попередній приголосний був вторинно пом'якшеним, ''*ь'' переходив не в [e], а в [o]: ''*l'ьnъ > льон, *pьn'ь > *pьn'ьkъ > *pьn'ъkъ > пеньок''. У деяких словах утворений [o] піддався
В українській мові після зникнення редукованого наприкінці слова, звук [о] в попередньому складі (що після занепаду став закритим) отримував подовження і перетворювалися на [і] (ймовірно, через низку переходів [o] > [uu] > [uo] > [uɪ] > [ui] > [i]). Звук [e] у складі, закритому після занепаду редукованих, перейшов у [ē] — явище, відоме як «[[новий ять]]». Цей звук
Подовження не відбувалося, якщо голосний у закритому складі сам був за походженням колишнім редукованим: ''сон'' (< ''*sъnъ''), ''вовк'' (< ''*v<sup>ь</sup>lkъ''), ''лоб'' (< ''*lъbъ''), ''рот'' (< ''*rъtъ''), ''мох'' (< ''*mъxъ''). Це помітно також у закінченнях [[орудний відмінок|орудного відмінка]] однини: ''сином'' (< ''*synъmь''), ''медом'' (< ''*medъmь'')<ref>Первісно закінчення ''*-ъmь'' мали лише іменники з основою на ''*-ŭ'', надалі подібні форми з'явилися і в іменників з основою на ''*-ŏ'' (замість ранішого ''*-omь''): ''городом, братом'' ({{lang-orv|городъмь, братъмь}}).</ref>. Деякі винятки з цього правила (''[[утік (ткацтво)|утік]]'' при паралельній формі ''уток'' < {{lang-x-slav|*ǫtъkъ}}; форми родового відмінка множини ''бліх, сліз'' < {{lang-x-slav|*blъxъ, *slьzъ}}) можуть бути пояснені «виправленням» за [[аналогія (мовознавство)|аналогією]]. Не спостерігається зазвичай і перехід звуків [о] і [е] в [і] у словах з [[повноголосся]]м (''берег, мороз, шолом'') — це пов'язане з особливостями [[метатеза плавних у слов'янських мовах|метатези плавних]] у східнослов'янських мовах. Форми ''борін, голів, корів, поріг'' та ін. могли, за одною з версій, з'явитися за аналогією зі словами ''ріг, кінь''; за іншою — це пов'язане з особливостями [[Тонічний наголос|музичного наголосу]], що існував у давньоруські часи. Наслідком цих процесів стало специфічне для української мови чергування [е] — [і], [о] — [і]: ''печі — піч'' (< ''печи — печь''), ''вози — віз'' (< ''возы — возъ'').
Також відбувалася прогресивна [[асиміляція (мовознавство)|асиміляція]] пом'якшеним приголосним, після якого занепав [ь], наступного [j] (''знання, життя'' < ''знаньjе, житьjе''); зміна [л] на [ў] перед іншим приголосним після вторинного [о], що виник з редукованого [ъ] ({{lang-orv|вълкъ, тълстыи}} > ''воўк, тоўстий'', на письмі — ''вовк, товстий'') тощо.
У деяких випадках ''ъ'' перейшов в [о] і в слабкій позиції наприкінці слова: «[[горно]]» (< ''*g<sup>ъ</sup>r̥nъ''), «[[Дніпро]]» (< ''*Dněprъ'').
| |||