Велес: відмінності між версіями

[[Праслов'янська мова|Праслов'янські]] форми ''*Velsъ, *Volsъ'' можливо нагадують [[балтійські мови|балтійського]] бога загробного світу [[Вяльнас]]у або [[веди|рігведичного]] демона {{нп|Вала (індуїзм)|Вала|ru|Вала (индуизм)}}, який пожирає скотину. Але між ними і Велесом величезний проміжок часу, натомість існують сучасні відповідники. Згідно з [[Іванов ВячеславВ'ячеслав Всеволодович|В. В. Івановим]] і [[Топоров Володимир Миколайович|В. М. Топоровим]], у відновленому міфі Велес був противником Перуна-громовержця, який грабував його скотину. Дійсно, протиборство Бали і [[Індра|Індри]] — громовержця і перемоги останнього зберігається в епосі «[[Махабхарата]]», але тут слід розуміти, що фактором більш важливим, ніж подібність імен, треба вважати функцію божества і очевидно, що в цьому випадку Велесу відповідає [[Рудра]].

{{джерело?|Назва жерців на Русі — [[волхви]], пов'язана із Велесом, тому йому найбільшою мірою відповідає [[Шива]]-Хара, у почетіпочті якого — чаклуни, віщуни і відуни, а їздовою твариною його є білий бик. Образу волхва-характерника відповідає [[Козак Мамай|Мамай]].}}

У [[християнство|християнську]] епоху Велес, завдяки фонетичній подібності імен і подібності деяких рис культу, був асимільований з християнським [[Святий Власій|святим Власієм]], покровителем скотини. Культ Власія створено для заміщення культу близькосхідного [[Ваал]]а, і церковники на основі двох подібних букв вирішили ототожнити його із Велесом, хоча зрозуміло, що Велес має індоєвропейське походження. Варіант ''Волос'' розуміли як повноголосний варіант для ''Власій''. Уже в третій чверті [[XI століття|XI ст.]] в [[Берестяні грамоти|берестяній грамоті]] церковного змісту у переліку святих фігурує ''Волос''. У вкладній грамоті [[Варлаам Хутинський|Варлаама Хутинського]] (кінець [[XII століття|XII ст.]]) фігурує людина на ім'я Волос — але не зрозуміло, чи це дохристиянське ім'я, чи вже просто те, що [[Влас]].

Залишки культу Велеса (зазвичай в [[синкретизм|синкретичному]] вигляді з культом святого Власія) збереглися на російській Півночі, де відомі ідоли Велеса/Волоса і перекази про [[капище|капища]] на його честь; для реконструкції культу мають значення народні ікони св. Власія, фольклорні молитви і заговори з його іменем. Його культ іноді ототожнюється з культом [[Ведмедеві|ведмедя]], як «господаря» тварин.

З іменем Велеса у слов'ян пов'язувалося зоряне скупчення [[Стожари|Плеяд]] ([[Давньоруська мова{{lang-orv|дав. руська]] — Волосыни}}, [[Українська мова{{lang-uk|українська]] — Волосожар}}, [[Болгарська мова{{lang-bg|болг.]] — Власците}}, [[Сербська мова{{lang-sr|серб.]] — Влашићи}}, [[Хорватська мова{{lang-hr|хорв.]] — Vlašići}}).

[[Діалекти російської мови|Російські діалектні]] слова ''ёлс, волосатик, волосень'' — «нечистий дух, чорт», {{lang-cs|Veles}} — «злий дух, демон» (XVI—XVII ст.) пов'язані з іменем Влеса, бо він був повелителем духів.