Розпад Росії: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 19:
 
=== [[Розпад Російської імперії]] ===
Завдяки майже постійній експансії Росія стала велетенською і, разом із тим, не досить добре розвинутою імперією. Швидке розширення кордонів на південь і схід були свідченням не стільки її власної сили, скільки занепаду [[Золота Орда|Золотої Орди]] та [[Османська імперія|Османської імперії]]. На Заході і Півночі Росія намагалася конкурувати з імперськими потугами [[СтокгольмаСтокгольм]]а, [[Берлін]]а, [[Париж]]а, [[Лондон]]а й [[Відень|Відня]]. Щоб витримувати геополітичну конкуренцію із західною Європою, Россійська імперія була змушена «озахіднюватися». Для російського центру це стало можливим завдяки готовим ресурсам для цього на західних кордонах держави, західні окраїни для Росії стали «власним Заходом», як цивілізаційно так і економічно розвинутіші за російське етнічне ядро.
Близько середини XIX століття Російська імперія постала перед новою потребою швидкої модернізації, що призвело до парадоксального результату: чим більше докладалося зусиль, тим більше сама імперія приходила до занепаду. До краху імперського проекту модернізації призвело постання модерних [[Етнос|націй]] та масових [[Національно-визвольний рух|національних рухів]]. Імперський центр протягом столітть не міг дати собі раду з [[Національне самовизначення|національним питанням]], що і стало, від того часу, головною причиною внутрішньої слабкості й остаточного розпаду імперії. Як і в випадку зі створенням, розвитком та зміцненням імперії, західні окраїни відіграють провідну роль у її розпаді.
<ref>Ярослав Грицак. Передмова.— В кн.: Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з нім. Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.— Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. — С. IX—X.</ref>.