Капелан: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Капела́н''' або '''капеля́н''' (від {{lang-la|capellanus}}) — у [[УГКЦ|греко-католицькій]], [[Римо-Католицька Церква|римо-католицькій]] і [[Православна церква|православній]] та [[Протестантизм|протестантських]] церквах та в ряді інших [[Конфесія|конфесій]] різних держав світу:
[[Файл:Dep.Kap..jpg|thumb|190px|<center>Знак [[Департамент]]у Патріаршої Курії Української греко-католицької церкви у справах душпастирства силових структур<ref>{{Cite web|url=http://www.kapelanstvo.org.ua|title=Департамент військового капеланства {{!}} Військове капеланство УГКЦ|website=www.kapelanstvo.org.ua|language=uk|accessdate=2017-04-14}}</ref></center>]]
* військовий священик в армії (посада, прирівняна до заступника [[командир]]а [[полк]]у або [[батальйон]]у, якому надається особистий озброєний [[ад'ютант]]). Відповідальний за виховання рядових [[солдат]]ів, [[матрос]]ів, [[офіцер]]ів та їх родин. У його функції входить богослужіння серед військовослужбовців, контроль за їх [[мораль]]ним станом, відспівування померлих (загиблих) тощо. Кандидати від священиків відбираються серед [[магістр]]ів наук і за рекомендацією [[єпископ]]а. Проходять сертифіковану підготовку. У [[США]] і [[Франція|Франції]] капелани перебувають на державному забезпеченні, оскільки релігія визнається як чинник державної безпеки, що сформувала національну культуру і забезпечує психологічний комфорт суспільства, прищеплює громадянам високі моральні цінності, визначає характер економічного та політичного розвитку держави.
* священик у [[Поліція|поліції]] ([[Пенітенціарна система|пенітенціарних установ]]), у [[Пожежна охорона|пожежній охороні]], лікарні ([[Госпіталь|шпиталі]]), [[Гауптвахта|гауптвахті]] та в інших установах.
* священик, закріплений за якоюсь громадською (мирянською) організацією, який періодично здійснює відправи, сповідь, надає духовну опіку членам організації.
Рядок 11 ⟶ 10:
== Історія ==
*[[Файл:Капелани.jpg|міні|Капелани на репетиції військового [[Парад на честь дня Незалежності України|параду]] в Україні (2018 р.)]]Термін «капелан» виник за часів життя [[Мартін Турський|святого Мартина]] (архієпископ міста [[Тур (місто)|Тур]] [[317]]–[[397]]), коли він був офіцером на військовій службі в [[Галлія|Галлії]]. Побачивши жебрака, котрий не мав вбрання прикритися від холоду, Мартин розірвав надвоє свій військовий плащ «капу»<ref>[http://theater.siteedit.ru/page134 ИСТОРИЧЕСКИЙ КОСТЮМ (СЛОВАРЬ ТЕРМИНОВ)]</ref> і одну половину віддав жебракові. Цей жебрак явився йому уві сні в образі Ісуса Христа. Після чого друга половина капи св. Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали «капелою», а священика, який служив у цьому храмі, почали називати «капеланус» {{lang-la|capellanus}} (капелан). В кожному легіоні імператора [[Римська імперія|Римської імперії]] [[Костянтин Великий|Костянтина I Великого]] була похідна церква (окремий [[намет]]) із [[Християнство|християнським]] [[священик]]ом<ref>[http://www.hrono.info/biograf/bio_k/kostantin1gai.php «Константин Великий, Гай Флавий Валерий» (Созомен: 1; 8).]</ref>. У [[742]]–[[743]] р. у м. [[Регенсбург|Регенсбурзі]] ([[Німеччина]]) на першому східно-франкському соборі (Consilium Germanicum) ухвалено рішення про участь священиків у військовій службі із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях. З того часу капелани є у більшості армій світу, а їх правовий статус закріплений у внутрішньодержавних й у міжнародних законах. Згідно з [[Женевські конвенції про захист жертв війни|Женевською конвенцією]] [[1949]] р. священнослужителі не вважаються особами, які беруть участь у бойових діях («нон комбатанти»), і зберігають цей статус потрапляючи у полон, де мають право продовжувати своє служіння серед полонених. Під час військових дій їх, як і лікарів міжнародними законами заборонено вбивати.
* ''Капеланство'' у армії Франції засноване [[едикт]]ом [[Карл I Великий|Карла Великого]]. У [[1539]] р. король [[Франциск I (король Франції)|Франциск I]] заснував службу капеланів крім армії і на флоті, а в [[1555]] р. ордонансом [[Генріх II Валуа|Генріха II]] капелани закріплюються за кожним полком і загоном. [[Людовик XIV (король Франції)|Людовик XIV]] наказав будувати церкви у кожній фортеці. З-за Указу [[Папа Римський|Папи Римського]] 21 квітня [[1986]] р. введено найменування «єпархія збройних сил Франції» і «єпископи у збройних силах» (створена комісія з виховання, благодійна організація для ветеранів, для догляду за пораненими й інвалідами «Притулок Богоматері»).
Рядок 19 ⟶ 18:
* У [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] ([[Польща|Польщі]], [[Білорусь|Білорусі]], [[Україна|Україні]] та [[Литва|Литві]]) [[Варшава|Варшавським]] [[сейм]]ом [[1690]] року було впроваджено військове священство з утриманням з королівської казни 36 капеланських ставок. Відомий військовий капелян, котрий служив у війську [[Станіслав Конецпольський|Станіслава Конєцпольського]], домініканський монах Окольський С., залишив важливі свідчення для історії як «щоденник кампанії 1637—1638 років»<ref>[http://litopys.org.ua/holob/hol12.htm Розділ X], ЗАПОРОЗЬКЕ КОЗАЦТВО ПІД ЧАС ПОВСТАННЯ 1637—1638 РОКІВ, сайт «Ізборник» {{ref-uk}}</ref>.
* 14 березня [[1848]] р. після указу австрійського [[Фердинанд I (імператор Австрії)|цісаря Фердинанда]] про формування територіальних воєнізованих формувань «Національна Гвардія Австро-Угорщини» в західних землях України над військовими формуваннями опікувалися місцеві священики (у [[Стрий|Стрию]] о. М. Білинський, у [[Львів|Львові]] о. І. Яворівський та інші). Першим відомим українським капеланом був [[професор]] Львівського університету [[доктор наук]] [[священик]] [[УГКЦ]] отец Яків Гаровський ([[1794]]–[[1860]] р.ж.) у [[Руський Батальйон Гірських Стрільців|Батальйоні руських гірських стрільців]]. Після [[1869]] р. у [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] утворено було 17 штатних посад військових капеланів [[УГКЦ]] за назвою «фельдкурат», котрі носили військову форму [[Капітан (військове звання)|капітана]] без офіцерських відмінностей, але з хрестом. Військові [[Архіпресвітер|декани]] (благочинні) мали назву «фельдсуперіор» — з військовим званням [[майор]]а. У війську підкорялися римо-католицькому воєнно-польовому єпископу, а у релігійних справах — єпископу [[УГКЦ]].[[Файл:Молитва перед боєм.jpg|thumb|right|200px|<center>Молитва перед боєм у Київській Русі ([[Радзивіллівський літопис]])</center>]]
* Посада капелана в армії і флоті [[Російська імперія|Російської імперії]] була до [[1917]] р.. Замість нього в армію [[СРСР]] була призначена посада «замполіт» (заступник командира з політичної частини) з обов'язковим членством у [[КПРС]] (та [[атеїзм]]ом в світогляді). Капелани були у арміях [[УСС]] ([[1914]]–[[1918]] р.), [[УГА]] ([[1918]]–[[1921]] р.), в [[Січові Стрільці|Січовіх Стрільцях]] [[УНР]] ([[1917]]–[[1921]] р.), в [[УПА]] ([[1943]]–[[1954]] р.).[[Файл:Рада.jpg|thumb|right|праворуч|190px|<center>Коло церкви Козацька Рада на Січі (літопис [[Рігельман Олександр Іванович|Рігельмана]])</center>]]
* Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] в лавах армії [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] нараховувалось близько 100 капеланів українського походження (так звані «фельдкурати» або «польові духівники», «військові священики»). Українські капелани гинули разом з військовим підрозділом у бою, потрапляли у ворожий полон разом із своєю паствою (військовим братством). Тому вже тоді була розроблена чітка система резерву капеланів з тилу фронту для заміни відсутніх.
Рядок 33 ⟶ 32:
* У [[Велика Британія|Великій Британії]] є королівська служба капеланів, на чолі якої — головний капелан Збройних Сил із званням [[генерал-майор]]а. До складу його служби входить понад 350 капеланів (147 у регулярних військах, 109 у територіальній армії, близько 100 у кадетському корпусі). Богослужіння проводяться у військових церквах. В кожному гарнізоні може бути декілька церков різних конфесій.
*[[Файл:Військове шатро.jpg|thumb|right|190px|<center>Шатро похідної церкви Київської Русі ([[Радзивіллівський літопис]])</center>]]Посада капелана передбачена в обмеженому контингенті військ [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] від усіх держав-учасників. В Україні, як і в інших країнах колишнього «[[Варшавський договір 1955|Варшавського Договору]]») відроджують інститут капеланства. Військові України в [[Косово]], [[Ірак]]у та інших «гарячих точках» світу мали своїх капеланів. У США в [[2006]] р. проходили службу близько 2500 офіцерів-капеланів, які представляли понад 120 релігійних конфесій охоплюючи весь особовий склад, як відбиток суспільства і держави в якій живуть. Капелани США займаються питанням психологічної і виховної роботи військовослужбовців, консультуванням командного складу з питань релігії, культів та звичаїв місцевого населення і встановлення зв'язку з місцевими релігійними і добродійними організаціями. Капелан США має стаціонарну церкву в гарнізоні і похідну церкву для маршу (передислокації), у сухопутних частинах і на кораблях є «куточки капелана», «будинки усамітнення», «молитовні притулки» тощо. [[Пентагон]] подбав, що у Збройних Силах США служба капеланів фінансується з військового бюджету, а їх статус — офіцерський. У капеланів США є власне керівництво, свої навчальні заклади й засоби масової інформації. З тексту військової присяги армії США: «Нехай допоможе мені Бог». У статті 6-й «Кодексу поведінки», ухваленого [[1995]] р. є: «Ніколи не забуду, що я американський військовослужбовець, відповідальний за свої вчинки і служу принципам, які зробили мою країну вільною. Залишаюся вірним Господу Богу і Сполученим Штатам Америки…».
* В арміях [[іслам]]ських держав штатні військові [[Мулла|мулли]] також служать як капелани (офіцери органу моральної орієнтації і виховання військовослужбовців). Це — в Ісламській Республіці [[Іран]], [[Пакистан]], [[Марокко]], [[Алжир]], [[Лівія]], [[Єгипет]], [[Судан]], [[Сирія]], [[Йордан]], [[Саудівська Аравія]], [[Кувейт]], [[Катар]], [[Бахрейн]], [[Об'єднані Арабські Емірати]], [[Оман]] тощо. Які розробляють систему повсякденної праці з військовими, стежать за суворим виконанням ними звичаїв [[іслам]]у (дотримання [[Коран]]у та принципів [[шаріат]]у), організовують будівництво нових і розширення старих [[Мечеть|мечетей]]. Допомагають їм як ад'ютанти релігійно підготовлені солдати, [[унтер-офіцер]]и, прикомандировані до частин цивільні [[Мулла|мулли]]. Мечеті є у всіх їх військових частинах. Підбором мусульманських капеланів займається Міністерство оборони (управління військової інформації і пропаганди), штаб Збройних Сил узгоджуючи дії з Міністерством ісламської орієнтації та культури. Розклад дня військовослужбовців включає необхідні для мусульманина елементи, у програму бойової підготовки особового складу армії включено це. Військові мулли проводять бесіди, молебні, проповіді, лекції (наприклад в іранській армії відводиться на це 8 годин на тиждень). Готують військових муллів у спеціальних навчальних центрах, створених при всіх теологічних школах під керівництвом [[Муфтій|муфтія]]. Основними предметами навчання у цих школах є: методика викладання Корану, ісламська моральність, політичний аналіз, історія ісламу, питання шаріату, форми і методи пропагандистського ідеологічного впливу, військова підготовка (на відміну від християнських капеланів, військові мулли можуть брати участь у бойових діях). Особливе місце посідає ідея [[джихад]]у (мусульманської боротьби за віру) і [[шахід]]у (самопожертви у війні за віру). Військові мулли разом з бойовими командирами співвідповідальні за морально-психологічний стан у військовому підрозділі. Тому вони зобов'язані допомагати командуванню у вивченні настрою і поведінки військовослужбовців.
| |||