Договір про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
деталізація, передумови, процедура підписання, наслідки, висновки |
Немає опису редагування |
||
Рядок 25:
В ЗМІ була оприлюднена лише основна частина договору.<ref>[http://archive.is/20120710042440/antisys.narod.ru/DIG.jpg Факсимиле официальной публикации.]<br />«[[Пионерская правда]]», 30 сентября 1939 г., стр.1 [http://www.oldgazette.ru/pionerka/30091939/text1.html «К заключению советско-германского договора о дружбе и границе между СССР и Германией.»]</ref>
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-H27343, Dtsch.-Sowjet. Grenz- u. Freundschaftsvertrag.jpg|ліворуч|thumb|200px|Ріббентроп підписує договір: попереду справа [[Йосип Сталін]], начальник радянського генштабу [[Шапошніков Борис Михайлович|Борис Шапошніков]], секретар радянського посольства в Берліні Перлов, та радянський посол Олександр Шкварцев.]]МЮНХЕНСЬКА УГОДА ЯК ПЕРЕДУМОВА ДРУГОЇ СВІТОВОЇ І ДОГОВОРУ МІЖ СРСР ТА НІМЕЧЧИНОЮ ПРО ДРУЖБУ ТА КОРДОН[[Файл:Tajny protokoł 23.08.jpg|thumb|ліворуч|200px|Таємний протокол угоди]]16 травня 1935 року СРСР та Чехословаччина укладають Договір про дружбу та взаємну допомогу. В ньому йшлося про те, що у випадку будь-якої агресії проти однієї із сторін Договору, інша сторона має надати допомогу. Але у пункті №2 протоколу Договору була обмовка, яка передбачала надання допомоги постраждалій від агресії стороні тільки у разі одночасної допомоги з боку Франції. Тобто, умовно кажучи, якщо Німеччина нападе на Чехословаччину, то Радянський Союз допоможе останній у разі надання допомоги Францією. Таким чином, Договір між СРСР та Чехословаччиною про дружбу та взаємну допомогу від 16 травня 1935 року набував характеру потрійної угоди. СРСР передбачливо позбавляв французький уряд можливості — у випадку нападу Німеччини на Чехословаччину, — самому ухилившись від виконання зобов'язань франко-чехословацького союзного Договору, перекласти на Радянський Союз весь тягар надання допомоги жертві агресії. Післе підписання Договору Президент Чехословаччини Бенеш відвідав Москву. В бесідах, що відбувалися між ним і представниками радянського уряду, було підкреслено, що СРСР та Чехословаччина надають виключне значення «дійсному здійсненню всеосяжної колективної організації безпеки на основі неподільності світу».▼
▲[[Файл:Tajny protokoł 23.08.jpg|thumb|ліворуч|200px|Таємний протокол угоди]]16 травня 1935 року СРСР та Чехословаччина укладають Договір про дружбу та взаємну допомогу. В ньому йшлося про те, що у випадку будь-якої агресії проти однієї із сторін Договору, інша сторона має надати допомогу. Але у пункті №2 протоколу Договору була обмовка, яка передбачала надання допомоги постраждалій від агресії стороні тільки у разі одночасної допомоги з боку Франції. Тобто, умовно кажучи, якщо Німеччина нападе на Чехословаччину, то Радянський Союз допоможе останній у разі надання допомоги Францією. Таким чином, Договір між СРСР та Чехословаччиною про дружбу та взаємну допомогу від 16 травня 1935 року набував характеру потрійної угоди. СРСР передбачливо позбавляв французький уряд можливості — у випадку нападу Німеччини на Чехословаччину, — самому ухилившись від виконання зобов'язань франко-чехословацького союзного Договору, перекласти на Радянський Союз весь тягар надання допомоги жертві агресії. Післе підписання Договору Президент Чехословаччини Бенеш відвідав Москву. В бесідах, що відбувалися між ним і представниками радянського уряду, було підкреслено, що СРСР та Чехословаччина надають виключне значення «дійсному здійсненню всеосяжної колективної організації безпеки на основі неподільності світу».
Радянсько-Чехословацький Договір про дружбу та взаємну допомогу був негайно ратифікований обома сторонами. Обмін ратифікаціями відбувся 8 червня 1935 р., під час перебування Бенеша у Москві. Таким чином саме СРСР взяв на себе відповідальність за суверенитет Чехословаччини, за умови допомоги з боку Франції. При чому, про конкретну форму допомоги з боку Франції не йдеться: чи це політична допомога, чи військова, чи гуманітарна. В будь-якому разі, основним гарантом суверенитету Чехословаччини відтепер виступав СРСР.
| |||