Фундуклей Іван Іванович: відмінності між версіями

'''Фундукле́й Іва́н Іва́нович''' ({{ДН|26|09|1799|15}}, [[Кропивницький|Єлисаветград]]  — {{ДС|22|08|1880|}}, [[Москва]])  — російський політичний та громадський діяч, [[Київська губернія|київський цивільний губернатор]] (1839–18521839—1852). Допоміг видавати матеріали про Київ і Київщину, серед іншого «Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям» ({{К.}}, 1847), «Статистическое описание Киевской губернии» (у 3-х т., СПб, 1852), «Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии» (1848) та інше. [[почесні громадяни (стан)|Почесний громадянин Києва]].

За царювання [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]], був одним з двох губернаторів (другим був [[Ковенська губернія|ковенський]] губернатор [[Радищев Афанасій Олександрович|Афанасій Радищев]]), які не брали [[хабар]]ів навіть з [[Відкуп податків|відкупників]] (загалом губернаторів було 56)<ref>''Зайончковский П. А.'' Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в. &nbsp;— {{М.}}, 1978. &nbsp;— С. 156. {{ref-ru}}</ref>.

Освіту хлопчик отримував у домашніх умовах і почав служити з 12-ти років, у 1811 році зайняв посаду підканцеляриста в поштовому департаменті. У 1818 році служив у канцелярії Комітету міністрів, з 1819-го &nbsp;— у канцелярії по прийому прохань на височайше ім'я. Лише в 1831 році отримує посаду чиновника з особливих доручень при особі новоросійського генерал-губернатора князя [[Воронцов Михайло Семенович|Михайла Воронцова]]. Оцінивши ділові якості та багатий досвід чиновника, князь клопоче про посаду волинського віце-губернатора в [[Житомир]]і для свого підопічного. Існує думка, що таке неочікуване призначення було викликане в першу чергу величезним багатством, яке залишив Фундуклею батько після смерті. Почувши про щедрість та багатство волинського віце-губернатора, київський військовий губернатор [[Бібиков Дмитро Гаврилович|Дмитро Бібиков]] також поспішив з клопотанням про подальшу долю перспективного чиновника і виклопотав для нього місце цивільного губернатора у Києві з 1839 по 1852 рік.

Іван Фундуклей багато зробив для міста та киян за роки його служби у [[Київ|Києві]]. Він був покровителем [[наука|науки]] та [[освіта|освіти]], налагодив роботу міської митниці, покращив умови утримання арештантів у [[В'язниця|тюрмах]]. Після [[повінь|повені]] 1845 року організував систему допомоги постраждалим &nbsp;— їм надавали [[Кредитні гроші|позики]] на відновлення помешкань та притулок у [[Контрактовий будинок (Київ)|Контрактовому будинку]] на [[Поділ|Подолі]]. Сам губернатор фінансово підтримував декілька великих сімей, які потребували допомоги. За його кошти вперше був вкритий бруківкою [[Андріївський узвіз]] та побудований у 1843 році один з [[фонтан]]ів тодішнього Київського водогону, що живився водою з джерел надхрещатицьких пагорбів. Цей фонтан кияни називали «Фундуклеївський» або просто «Іван», на честь губернатора. До цього ж періоду належить і спорудження будинку [[Київська міська дума|Київської міської думи]] на Подолі та знаменитого [[Ланцюговий міст (Київ)|ланцюгового мосту]].

За його кошти, під його наглядом та за його безпосередньої участі були видані декілька книг археологічного, історичного та статистичного характеру про Київ. У 1849 році він був обраний почесним членом [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету св. Володимира]] та членом-кореспондентом товариства нумізматів. У 1850 році &nbsp;— членом Петербурзького археологічного та Імператорського російського географічного товариства. Він також був діючим членом Одеського товариства історії та старожитностей.

Фундуклей викупив у одного чиновника побудований на казенні гроші кам'яний двоповерховий будинок (на розі теперішніх вулиць Богдана Хмельницького та Пушкінської) з тим, щоб чиновник, якому загрожував суд та [[каторга]] за розтрату, терміново відшкодував недостачу. Сам же губернатор, через кілька років після свого від'їзду на нове місце служби до [[Варшава|Варшави]], пожертвував цю садибу для облаштування там першої загальноміської жіночої [[гімназія|гімназії]] нового типу (відкритої для дітей всіх станів). Згодом у цій гімназії навчалась відома поетеса [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]]. Нову гімназію назвали на честь колишнього губернатора &nbsp;— Фундукліївською.

По від'їзді з Києва Фундуклей довго служив у адміністрації [[Царство Польське|Царства Польського]] в складі [[Російська імперія|Російської імперії]]: з 1852 року у Варшавському департаменті сенату, з 1855-го &nbsp;— генеральним контролером Царства Польського та головуючим у Вищій рахунковій палаті. З 1865 року Іван Фундуклей був віце-головою держради Царства Польського. Навіть бувши адміністративним працівником, він не полишав наукової та просвітницької діяльності. За його сприяння та під його керівництвом було видане дослідження історії народного господарства та лісів Польщі.

Фундуклей був одним з основних дієвих урядовців у справі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського товариства]]. У той час генерал-губернатор Бібіков був у від'їзді, й Фундуклей особисто брав участь в арештах, обшуках і допитах кириломефодіївців, багатьох з яких знав особисто. [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]] уважав, що Фундуклей мав намір його попередити, але за місяць чомусь не встиг<ref>''Кониський О. Я.'' [http://izbornyk.org.ua/shevchenko/kony08.htm Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя.] &nbsp;— {{К.}}, 1991. &nbsp;— С. 229–230229—230.</ref>.

У 1869 році одна з центральних вулиць, Кадетська, була перейменована на [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|Фундуклеївську]] (нині &nbsp;— вулиця Богдана Хмельницького), а у 1872 році Фундуклей був обраний почесним громадянином Києва.