Никифор Меліссен: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 60:
1070 року на посаді іпостратега (заступника головнокомандувача) брав участь у військовому поході на чолі з тестем [[Мануїл Комнін (куропалат)|Мануїлом Комніном]] проти сельджуків у фемі [[Арменіакон]], але візантійці зазнали нищівної поразки у битві при Себастії. Меліссен разом з Комніном потрапив у полон, але Мануїл переконав сельджуцького очільника Хризоскула перейти на бік імперії. Тому Никифор Меліссен невдовзі повернувся до Константинополя. Слідом за цим у 1071—1076 роках був протопроедром і катепаном якоїсь прикордонної області на Балканах.
У 1077 році залишився вірним імператорові [[Михайло VII|Михайлу VII]] під час заколоту [[Никифор III Вотаніат|Никифора Вотаніата]]. На дяку Меліссена було призначено протопроедром і моностратегом феми [[Анатолік (фема)|Анатолік]]. Але після перемоги
1079 року втік до Малої Азії, де перетягнув на свій бік низку міст, а також отримав військову підтримку з боку сельджуків. На початку 1080 року оголосив себе імператором. До осені 1080 року Меліссена встановив владу над західною та центральною частинами Малої Азії. Для придушення заколоту імператор Никифор III відправив [[Олексій I Комнін|Олексія Комніна]], але той відмовився виступати проти шварґа. Тоді проти Меліссена відправлено військо на чолі із євнухом Іоанном. У лютому 1081 року Никифор Меліссен зайняв нікею. Але невдовзі опинився в облозі імператорських військ. Втім зумів відбити напади та змусити супротивника відступити.
| |||