Фракісій (фема): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {| style="float: right; margin: 0 0 1em 1em; background: #f9f9f9; border: 1px #aaa solid; border-collapse: collapse; font-size: 90%; width: 280px;" | colspan="2... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 18:
|-
|}
'''Фема Фракісій або Фракесіон''' ({{lang-el|Θρᾳκήσιον θέμα}}) — військово-адміністративна одиниця [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] ([[фема]]), яка розташовувалась у західній частині Малої Азії (сучасна Туреччина). Назва походить частини військ з діоцеза Фракісій (підпорядкованих magister militum per Thracias — військовому магістру Фракії), що перебували в стародавній області Лідія). Утворено у
== Історія ==
Спочатку являла собою турму феми [[Анатолік (фема)|Анатолік]]. Як Фракісійська турма існувала з 640-х років. Утворення самостійної феми відбулося у 690-х роках. У 711 році вперше згадано про стратега феми Фракісій. З самого початку існування війська феми слугували надійною базою центральної влади проти різних заколотників та повстань. Так, імператор Юстиніана II спрямовував загони з феми до Криму. У 741 році фема підтримала імператора [[Костянтин V|Костянтина V]] у боротьбі проти [[Артабаст]]а.
У 760-х роках тут велася успішна боротьба з іконошанування, завдяки чому фема стає опорою Ісаврійської династії. Після її припинення очільники феми активно страли втручатися у боротьбу за владу, з початку IX ст. доволі часто виступали проти імператорського уряду.
Водночас вигідне розташування феми біля узбережжя Егейського моря з важливими портами Смірна, Ефес, Мілет, які слугували посередницькими центрами в торгівлі та військово-морськими базами. У 865, 991, 949, 960 порти, флот і війська феми брали участь у боротьбі з Критським еміратам, що суттєво дошкуляв імперії в Егейському морі.
З 960-х років військове значення феми поступово знижується, водночас вона залишається важливим еконмоічним регіоном, зокрема міста були розвинутими ремісничими та торгівельними центрами імперії. В такому стані перебуває до середини XI ст. Після поразки візантійського війська у битві при Манцикерті 1071 року сельджуки поступово протягом 1070-х років захоплювали центральні райони Малої Азії. Заколот [[Никифор Меліссен|Никифора Меліссена]] сприяв захопленню ворогам Фракісійської феми у 1080—1081 роках.
У 1091—092 роках війська візантії та учасників Першого хрестового походу відвоювали ці області. Втім феми Фракісіон було відновлено лише в середині 1130-х років за наказом імператора [[Іоанн II Комнін|Іоанна II]]. Втім колишню територію феми було поділено. Північна частина зберегло старовинну назву, а у південній — було утворено нову фему [[Меласи і Меланоудіон]]. У 1182 році стала центрмо повстання проти [[Андронік I Комнін|Андроніка Комніна]], що захопив трон.
З занепадом Візантії за часів правління [[Ангели (династія)|династії Ангелів]] у 1188—1190 роках тут оголосив проти незалежну державу Феодор Манкаф. Лише завдяки значнив зусилля його було подолано. У 1204 році після захоплення Константинополя учасниками Четвертого хрестового походу тут утворилася окрема держава, що протистояла Нікеї з династією [[Ласкаріси|Ласкарів]], але до 1210 року увійшла до Нікейської імперії, ставши важливим економічним та військовим місцем спротиву сельджукам та діям в Егейському морі. Тому в цей час фема отримує статус «імператорської».
За часів династії Палеологів, що відновити Візантійську імперію, на деякий час відбувається розвиток феми, проте вже з початку XIV ст. все більший її занепад з огляду на невдалі війни з Айдинським бейліком. Остаточно фема припинила існування у 1330 році із падіння міста-порту Смірна.
== Адміністрація ==
Основу становили стародавні області Іонія та Лідія, а також південно-західна Фрігія та північна Карія з південно-західним узбережжям Малої Азії. Деякий час у складі феми був острів Хіос. На чолі стояв стратег, що отримував 40 лібрів золота. Війська в різні часи складали від 6 до 10 тис. вояків. Адміністративним центром було місто [[Ефес]]. загалом у фемі нараховувалося до 20 міст.
За часів Комнінів адміністративний центр переноситься до [[Алашехір|Філадельфії]], на чолі феми призначаються дуки (дукси). За правління династії Палеологів центром феми стає місто [[Ізмір|Смірна]].
== Відомі стратеги та дуки ==
* Сісінній (740—762)
* Михайло Лахонодракона (7666/767—778)
* Барда Вірменин (797—802)
* Костянтин Контоміт (840/841—856)
* Петрон (856—863)
* Смбат Вірменин (866—867)
* [[Костянтин Діоген]] (1029—1030)
* [[Іоанн Комнін Ватац]] (1170-ті)
* Феодон Манкаф (1188—1189), дука
* [[Василь Ватац]] (1190—1193), дука
* Мануїл Контофр (1237—1240), дука
* [[Олексій Філатропін]] (1293—1295), дука
== Джерела ==
* Pertusi, A. Constantino Porfirogenito: De Thematibus. — Rome, Italy: Biblioteca Apostolica Vaticana, 1952.
* Nicolas Oikonomidès, Les Listes de préséance byzantines des ixe et xe siècles, Paris, 1972
* Warren T. Treadgold: Byzantium and Its Army, 284—1081. Stanford University Press, Stanford 1995
* Haldon, John F. Warfare, State and Society in the Byzantine World, 565—1204. — London, United Kingdom: University College London Press (Taylor & Francis Group), 1999. — ISBN 185728495X.
[[Категорія:Візантійські феми]]
| |||