Перша італо-ефіопська війна: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 38:
Після двох років гарних врожаїв та наповнення запасів продовольства Менелік міг вважати себе готовим до війни.
Невдачі у битвах при Догалі [[1887]] та при Саганетті [[1888]] року, які спіткали італійські війська у період, що передував війні, не могли не підірвати їхнього престижу. Тому ефіопи, усвідомлюючи свою чисельну перевагу, наважились перейти у наступ. Ще у грудні [[1894]] року генерал Баратьєрі, який командував італійськими військами, отримав дані про наступ з півдня ефіопських військ під проводом расів Менгеші й Агоси, та з заходу — магдістів. Баратьєрі з загоном у 3 700 осіб висунувся до [[Адуа]] та зайняв її [[28 грудня]]. Рас Агос відійшов до [[Аксум]]а, а Менгеша вирушив до [[Сенафе]]. Поблизу Галая та [[Битва під Коатітом|Коатіта]] Баратьєрі розбив останнього [[13 січня|13]]—[[14 січня]] 1895 року. Наступ ефіопів, який хоч і завершився для них невдачею, вказав італійському уряду на небезпеку, що загрожувала. Зважаючи на це, до Африки були поспіхом відряджені підкріплення, зброя та боєприпаси, а на місці було сформовано 8 рот туземної міліції.
До початку війни кордон території італійської колонії ([[Еритрея]]), відповідно до договорів, укладених з [[Менелік II|Менеліком]] [[1889]] та [[1890]] років, проходила річками Маребу, Белез і Лебке. Окрім того, італійці зайняли [[Керент]], [[Агордат]] і [[Касала|Касалу]], відбиті у магдістів. Усі гавані й прибережні пункти між [[Массава|Массавою]] та [[Ассаб]]ою перебували під владою італійців. Массава була укріплена, окрім того, у багатьох пунктах від Арафалі до Касали було зведено форти, що спричинило розосередження італійських сил. Склад і чисельність італійського експедиційного корпусу постійно змінювались залежно від перебігу подій та несприятливих для європейців кліматичних умов. Значна частина колоніальних військ була сформована з тубільців, що були прекрасним бойовим матеріалом. У туземних батальйонах тільки командний склад був з італійців. Значний брак відчувався у [[Кавалерія|кавалерії]], перекидання якої було складним, а коні, привезені з [[Європа|Європи]], не витримували африканської спеки. [[Піхота]] була озброєна гвинтівками зразка [[1887]] року, а частково скорострільними 6,5-мм гвинтівками. [[Артилерія]], переважно, використовувала 42-мм гармати.
| |||